16 вересня 1996 року був останнім днем одночасного використання карбованця, введеного в обіг у 1992 році та української гривні. Тим самим було завершено грошову реформу. Отож, наша українська гривня пройшла свій 30-річний шлях зростань і, на жаль, падінь. У ніч з вівторка 16 на середу 17 вересня 1996 року Україна остаточно перейшла на використання гривні, позбавившись карбованців. Українські карбованці, які діяли до цього, підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 до 1. Цікаво, що після переходу на використання гривні, приміром, батон хліба в Україні коштував 32 коп., літр молока – 90 коп., кілограм м’яса можна було купити за 5 грн., картоплі – за 30 коп., а гречки – за 60. При тому, що середня заробітна плата у 1996 році складала 130 грн (73 долари США). Безумовно, не можна порівнювати ті ціни і курси валют, адже доходи українців за сорок років поступово зростали, хоча…
Добре пам’ятаю, як напередодні, у неділю 14 вересня, я натрапив на інформацію про закінчення ери карбованця. Тоді у мене ніби блискавка, майнула думка: виявляється, що останнім часом були міліонерами. Ми отримували заробітну плату, яка досягала кількох мільйонів карбованців (мінімальна 1,5 млн.), а тут одразу… Тут же сів і намалював олівцем, як зміг, бо я, перепрошую, не художник від слова зовсім, оцього дідуся поряд з відривним календарем, які були тоді у масовому використанні.
У понеділок зранку приніс малюнок тодішньому головному редактору «Україна-Центр» Миколі Успаленку. Редакція газети тоді знаходилась у будівлі книжкового складу. Редактору сподобався, я так розумію, не сам малюнок, а його своєчасність. Втім, каже:
– Наша газета вийде лише у четвер і актуальність теми дещо впаде, то неси у «Кіровоградську правду», яка вийде у вівторок (тобто, саме 16-го), якщо встигнеш. Та обведи малюнок ручкою, бо у виконанні олівцем не приймуть.
Заходжу в редакцію «Кіровоградки», яка розміщалась тоді на колишній вулиці Леніна, 28, другий поверх. Натрапляю одразу на заступницю головного редактора. Подивилась, добре, але ж ми вже відправили матеріал номера у друкарню, кудись побігла, повертається:
– Берем.
Малюнок було опубліковано на першій сторінці в номері газети саме за 16 вересня.
Втім, це ще не кінець. Через деякий час, дзвінок із бухгалтерії цієї газети:
– Зайдіть, будь ласка, отримайте гонорар. Оце так поворот, думаю, зовсім не сподівався. Приходжу і отримую аж 1,89 грн., що за курсом 176 000 крб. за долар США, дорівнювало $3,33, а за нинішнім курсом гривні, це дорівнювало б понад 84 грн. Але, за яким би курсом не рахувати, однак це краще порівняно із теперішніми нульовими гонорарами. Цікаво, що то був взагалі мій перший гонорар з більш як кількох сотень публікацій. У такі часи ми живемо.
Леонід Бобров
