Можна тільки вітати ідею формування Наглядової ради (НР) нашого великого комунального підприємства-монополіста ОКВП «Дніпро-Кіровоград» (ОКВП), у чию б голову вона не прийшла. Це давня нагальна потреба часу. Проте, як відомо від ідеї до її справжнього втілення в життя, існує дуже складний та відповідальний шлях з багатьма підводними каменями. Проте, згадана ідея не нова. Своє коріння вона пустила ще у 2011 році, коли було прийнято рішення передати водоканали, власність громад тодішнього Кіровограда, Олександрії, Світловодська та Знам’янки, у загальнообласну. Тоді теперішній директор департаменту ЖКГ ОВА Ольга Довжук на зібраннях громад цих міст завзято малювала привабливі картинки переваг такого об’єднання, в т. ч. зниження тарифів. Але згодом усім нам стало очевидно, що зовсім не так сталося, як гадалося. Яскраве тому підтвердження – нинішня заборгованість по кредитах Світового банку, до якої підприємство не могло не прийти – майже 496 млн. грн. Але, на жаль, це не єдина проблема.
23 вересня 2011 року рішенням Кіровоградської обласної ради №189 об’єднали міські водоканали. Одразу слід зазначити, що однією з основних вимог громадськості міст під час надання згоди на передачу водоканалів у спільну власність територіальних громад області в той час, було саме формування Наглядової ради ОКВП. І тоді таку НР було сформовано. Але як?!
Голова тодішньої Кіровоградської ОДА С. Ларін, з посиланням на п. 7 згаданого рішення облради №189, видав розпорядження від 04.10.2012 №601-р. Слід зазначити, що, по-перше, цим пунктом таке доручення ОДА не надавалось взагалі. А по-друге, що суттєвіше, право змінювати форму управління обласним комунальним підприємством має лише обласна рада, а ніяк не ОДА, яка наділена лише правом забезпечувати галузеву політику підприємства.
Тим часом, цікаво, що до складу тодішньої НР входили виключно депутати обласної та міських рад, такий собі, клуб управлінців за партійними інтересами. Тому великий сумнів викликає їхня компетентність, скажімо, у сфері економіки та юриспруденції. Наприклад, членом НР був директор спортшколи, депутат-регіонал, який пізніше зізнавався, що не може згадати будь-якої своєї участі у роботі тієї, примарної НР. Вважаю, не буде великим перебільшенням припустити, що тоді було свідомо створено недієздатну та кишенькову НР «свого» комунального підприємства. Саме така НР ОКВП проіснувала до листопада 2014 року, коли постійна комісія з питань ЖКГ облради (голова – В. Вінницький) прийняла рішення №334, яким керівнику ОКВП було рекомендовано… розробити і подати в установленому порядку зміни до свого статуту, з виключенням Наглядової ради, як органу управління цього комунального підприємства(?!). Основною причиною такого рішення, було посилання на ст. 78 ГК України, якою НР комунального підприємства тоді ще не було передбачено. Можна уявити, як швидко і з яким задоволенням пан Ілик виконав це доручення. Новий Статут, яким було змінено форму управління підприємством затвердив голова обласної ради О. Чорноіваненко одноосібно без розгляду питанняна сесії. Тому мимоволі постає питання: а чи є лише співпадінням, що навіть таку НР прибрали практично одночасно з укладанням двох угод зі Світовим банком в рамках Другого проєкту розвитку міської інфраструктури на суму, яка спочатку становила майже $44,5 млн.?
Згадані дії обласної влади – явне порушення вимоги п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Адже там чітко сказано, що питання управління об'єктами спільної власності територіальних громад вирішуються виключно на пленарних засіданнях. До речі, у 2016 році згадану ст. 78 було доповнено нормою, якою вже було передбачено дві форми управління комунальним унітарним підприємством: керівник підприємства або наглядова рада. Втім, чомусь тільки у 2025 році помітили ці зміни, причому, після того, як у лютому цього року дію самого ГК України взагалі було скасовано. Виходить, що одноосібне керівництво ОКВП генеральним директором понад десять років владу влаштовувало? Тож, розглянемо, дуже стисло, основні результати такого керівництва.
Спочатку зазначимо, що майже усі чотирнадцять років ОКВП залишлося безнадійним боржником, незалежно від розміру тарифів, які, до того ж, були ледь не найвищими в Україні. Завдяки «дружній підтримці», в основному, за ініціативи ОДА, підприємство стабільно отримувало фінансові вливання розміром у десятки мільйонів гривень бюджетних, наших з вами, коштів. Таким чином, ОКВП крок за кроком, поступово і невідворотно нарощувало борг, посилаючись на відсутність відшкодування різниці в тарифах, викручуючись за рахунок бюджетних коштів. Найбільш переконливим і яскравим доказом неефективності управління підприємством одноосібно керівником (гендиректором), стали результати державного аудиту 2020-2021 років.
У 2020 році Держаудитслужбою встановлено фактори й недоліки, які негативно вплинули на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства на загальну суму майже 137,5 млн. грн. Сюди слід додати численні штрафні санкції самого Світового банку за порушення умов договорів, а також порушення ОКВП чинного законодавства, судові позови до Р. Ілика, якого до останнього намагались зберегти на посаді представники деяких партій в облраді, тощо. Тут не можна не згадати незвичайне, дивне рішення постійної комісії облради з питань власності, коли кричущі результати держаудиту-2020 було розглянуто та… прийнято до відома(?!!). Схоже, що більшість депутатів так і не замислились над результатом цього держаудиту та не знають, як витрачались десятки мільйонів запозичених доларів. Більш того, мало хто із самих споживачів, співвласників ОКВП, щось знає про це, бо більшість місцевих ЗМІ цю проблему обходили і обходять.
Якщо ж розглядати проблеми управління унітарних комунальних підприємств взагалі, то одна із головних, криється у недосконалості чинного законодавства, де фактично відсутній ефективний механізм управління їхньою фінансово-економічною діяльністю. Нестача прозорості та відсутність належного контролю створює ризики зловживання службовим становищем, в т. ч. з боку влади. Передусім, це можливість використання коштів не за призначенням, як першопричина збитковості. Слід також зазначити, що комунальні підприємства нерозривно пов’язані з владними структурами, оскільки від них залежить, приміром, дофінансування, кадрові питання тощо.
На жаль, усі згадані фактори впливають і на наше ОКВП. Багато років проглядається повна відсутність будь-якого контролю за фінансовою діяльністю підприємства з боку обох гілок обласної влади. Окрім того, іноді обласна влада навіть виправдовує порушення підприємством діючого законодавства. Саме тому не можна стверджувати, що наше обласне комунальне підприємство «Дніпро-Кіровоград» є винятком. До відома – в Україні існують позитивні приклади діяльності наглядових рад водоканалів: Львів, Миколаїв, Івано Франківськ та ін., де, до того ж, тарифи нижчі наших.
Наглядова рада комунального підприємства є органом управління, а не якимось дорадчим або консультативним органом. Тож її формування це архіважливе та одночасно складне завдання, адже до її складу повинні ввійти, окрім представників власників підприємства, висококваліфіковані експерти. Обов’язково слід провести відкритий конкурс. Саме ця умова, є найбільш відповідальною і важкою, бо неймовірно складно обрати справді незаангажованих, повністю незалежних членів НР.
Особисто песимістичне. Якесь внутрішнє відчуття підказує мені, що у разі створення наглядової ради ОКВП «під себе», у влади є можливість одразу вбити двох зайців. Поки що не маю великої надії на формування по-справжньому дієздатної, ефективної НР, здатної докорінно змінити ситуацію у цьому, до неможливості розбалансованому, комунальному господарстві. Не впевнений, що цього разу НР сформують з проведенням відкритого конкурсу, який цілком можуть перетворити на його імітацію. До складу НР можуть потрапити потрібні декому із владних структур люди. Це ми всі вже проходили. Дуже хотілось би, щоб не трапилося так, як у тій відомій приказці – хотіли, як краще, а вийшло, як завжди.