У лютому – 175-річчя Якова Шульгина, автор праць з історії Лівобережної України XVII–XVIII століть, педагога, громадсько-культурного діяча. Він — співтворець культурного відродження України кінця XIX – початку XX століття. Його наукові розвідки не втратили своєї наукової цінності й донині…
Він – нащадок давнього козацького роду з Полтавщини. Навчався у 2-й київській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. Згодом став випускником історико-філологічного факультету Київського університету, де його викладачами були Володимир Антонович і Михайло Драгоманов.
З юних років Яків брав активну участь в українському національно-визвольному русі, ідеям якого був відданий до кінця життя. Співпрацював з драгоманівською громадою, у «Старій громаді», на яку пожертвував увесь свій спадок. Крім того, Яків Шульгин викладав у київській та одеській гімназіях. За національно-культурну діяльність у 1879 році його заарештували та заслали на 4 роки до Сибіру.
З 1893 по 1899 рік працював контролером Єлисаветградського державного банку, був членом благодійного товариства поширення грамотності і ремесел. Один із засновників Єлисаветградької громадської бібліотеки. Товаришуваа із Осипом Михалевичем. Написав рецензію на книгу О, Пашутіна «Історичний нарис м. Єлисаветграда». За деякими припущеннями, фактично був співавтором цього нарису. Багато докуменів, які стосуються Якова Шульгина, зберігаються у нашому обласному архіві.
Після повернення із заслання він повернувся до викладацької діяльності, працював у часописі «Кієвская старіна», брав участь у роботі видавництва «Вік». Шульгин — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові, член Історичного товариства Нестора Літописця та засновник і (перші роки) секретар Українського наукового товариства у Києві.
Яків Миколайович — автор праць з історії Лівобережної України XVII–XVIII століть. У Записках Наукового товариства імені Шевченка з’явилася його історична розвідка «Україна після 1654 року», яку він написав у 1899-му. На основі раніше невикористаних джерел він відтворив історію Коліївщини: «Очерк Колиивщины по неизданным и изданным документам 1768 и ближайших годов»; «Правду о Колиивщине польского историка Корзона»; «Павел Полуботок, полк черниговский» (1890), «Несколько слов о Правобережной Украине в половине XVIII в.» (1891) тощо.
Серед учнів Шульгина в Першій київській гімназії, де він викладав російську словесність, були видатні письменники Михайло Булгаков та Костянтин Паустовський.
Його син Володимир був студентським і громадським діячем. Загинув у бою під Крутами. Старший — Олександр — став членом Центральної Ради, генеральним секретарем міжнаціональних справ. У 1918 році був послом УНР у Болгарії. Згодом емігрував.
Помер Яків Миколайович 27 листопада 1911 року. Його поховали в Києві на Байковому кладовищі.
Український діяч зробив значний внесок у вивчення історії України XVII–XVIII століть. Він друкував свої праці переважно на сторінках «Кієвской старіни» та «Збірника Наукового товариства імені Тараса Шевченка». Його наукові розвідки не втратили наукової цінності й донині.
З відкритих джерел