У 1930-х роках його обличчя на кіноафішах та поштових листівках знав чи не кожен глядач. Його харизма, висока постать робили будь-яку роль шедевром. Коли на екрани вийшов фільм "Кармелюк", навіть американська газета The New-York Times захоплено писала, що його герой втілює шляхетність та благочестя. Але в той самий час, коли мільйони людей захоплювалися його грою, каральна машина НКВС уже готувала для нього розстрільний підвал.
У "Таємничому Архіві" ми розповідаємо про Степана Васильовича Шагайду (Шагадина) – богданівця, послушника Почаївської лаври, близького друга Леся Курбаса та видатного актора українського кіно.
Від Почаївської лаври та Богданівського полку – -до сцени "Березоля"
Степан народився 1896 року в селі Білоголови на Тернопільщині в бідній родині вихідців з Угорщини. Коли у 1909 році батьки виїхали на заробітки до Боснії, 16-річний Степан повернувся на Галичину. Він навчався в бурсі при церкві св. Юра у Львові, а згодом став послушником у Почаївській Лаврі, де опановував малярство в іконописній майстерні.
У вир Першої світової війни він потрапив санітаром-дезинфектором, а з початком Української революції зі зброєю в руках пішов захищати Україну у складі Богданівського полку Січових Стрільців.
Далі був полон, інтернування до москви, робота столяром і служба у 45-й дивізії, де в полковому гуртку й спалахнула його пристрасть до сцени. Головною школою життя для нього стало Мистецьке об'єднання "Березіль" Леся Курбаса. Вони настільки зблизилися, що свого єдиного сина, народженого 1926 року, Шагайда назвав Олександром-Лесем – на честь видатного режисера.
Улюбленець екрана та кінотріумф
З 1926 року Шагайда повністю присвячує себе кінематографу. Він володів дивовижним талантом перевтілення і грав ролі, які вимагали граничної внутрішньої правди:
- "Кармелюк" – головна роль, яка принесла йому міжнародне визнання та похвалу в США;
- "Іван" та "Аероград" Олександра Довженка, де актор зіграв епізод розстрілу колишнього друга з глибиною грецької трагедії;
- "Багата наречена" – його остання робота, після якої він мав отримати звання Заслуженого артиста УРСР;
"Присягаюся життям сина, що я ні в чому не винен!"
Опівночі з 7 на 8 грудня 1937 року в його київську квартиру увірвалися чекісти. Поки вони перетрушували одяг, книжки та дитячі іграшки, родині забороняли говорити. Лише на виході дружина запитала: "Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?" "Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!" – відповів актор зі сльозами в голосі.
Приводом для арешту стала вигадана фальшивка НКВС: "колишній учасник петлюрівської армії, антирадянськи налаштований, підозрюється у шпигунстві". Жодних доказів слідчі не шукали.
20 січня 1938 року Степана Шагайду розстріляли у Києві. Його тіло таємно скинули в масову могилу на Биківнянському спецоб'єкті. Його прізвище негайно викреслили зі списків на нагородження, а родина роками не відала справжньої дати його загибелі.
Степан Шагайда – це уособлення знищеної еліти українського кіно. Його намагалися викреслити з історії, але його екранний образ, зафіксований на кінострічках і поштових листівках, досі зберігає пам'ять про великого актора, який віддав життя за свою правду.
Таємничий архів