Дослідження Джона МакВортера — професора лінгвістики з Колумбійського університету, який вивчав складність мов, підірвало лінгвістичне ком’юніті.
Він аналізував 200+ мов світу за параметрами: граматика, словотвір, фонетика, система відмінків… І виклав результати в статті, ось цитата з якої: “Українська мова — це лінгвістичний парадокс. Вона має сім відмінків, три роди, складну систему дієслівних форм, але при цьому ЛОГІЧНІША за англійську”.
Він пояснював:
— У більшості складних мов є винятки з винятків. Латина, німецька, французька — там треба вчити напам’ять тисячі форм. А українська побудована як конструктор LEGO: є правила — і вони працюють. Майже немає irregular verbs, як в англійській. Ви розумієте систему — і можете створити будь-яке слово.
Найбільше його вразило словотворення. Він показував приклад: читати → прочитати, зачитатися, дочитати, перечитати, недочитати, вичитати, зачитати…
Одне слово породжує 15+ нових сенсів через префікси. При цьому кожен українець інтуїтивно розуміє, що таке зачитатися і чим це відрізняється від зачитати.
“Це генетична пам’ять мови, якій тисячі років”. Далі він сказав: “Англійська спрощувалась століттями, щоб стати lingua franca. Ми втратили відмінки, роди, складні форми — заради простоти. А українська зберегла ВСЮ складність і при цьому залишилася логічною. Це означає одне: носії цієї мови мають неймовірну когнітивну гнучкість”.
Він порівняв словники:
- Англійська: ~100 000 слів
- Українська: ~256 000 слів (офіційно), але потенційно — необмежена кількість через словотворення.
“Ви можете створити слово недоперечитувач — і кожен українець зрозуміє його з першого разу. Покажіть мені іншу мову, де це працює так само”.
Після публікації статті мовознавці писали: “Чому ми не вивчали українську раніше?”
Зараз у 15 університетах США відкрили курси української — не через політику, а через лінгвістичний інтерес.
МакВортер сказав: “Якби я мав вивчити ще одну слов’янську мову — я б обрав українську. Вона як шахи серед мов: складна, але елегантна”.