Чи варто боятися книг з Росії?

Перегляди: 300

Приводи вчергове поговорити про російські книги в Україні, з’являються у нас чи не щотижня. Інакше і бути не може: в стратегії російської агресії книгам відведено свою роль, а порухи (реальні і фейкові) на цьому фронті завжди стають предметом пильної уваги і запеклих обговорень.

Далі, незалежно від чергового інформаційного приводу, усі розмови неминуче виходять на питання того, як ставитися до присутності в Україні велетенської кількості російських книг (радянський спадок наших публічних і приватних бібліотек, російськомовна продукція надрукована в Україні та ввезена у різні часи з РФ)? Не треба й згадувати, що відповіді на це питання бувають максимально полярними. Проте, шукати їх (принаймні для себе) потрібно, і починати цей пошук варто з відповіді на іще кілька питань: як працюють російські книги, які хімічні реакції вони каталізують у світосприйнятті своїх читачів, як їхня присутність відображається на українському книжковому ринку?

Питання впливу російських книг на свідомість вочевидь є найскладнішим, проте, на щастя, добре опрацьованим вітчизняними інтелектуалами. В його основі чітке усвідомлення сутності книг і читання як такого. Читання не є послідовністю розшифровки графічних символів, як прочитані книги не є простою сумою здобутої інформації. Занурюючись у читання, через окрему книгу ми вступаємо у взаємодію з цілою літературою: складною, багатовимірною і дуже дієвою системою, що безвідносно до наших бажань, не лише ретранслює усі наративи, набуті нею за багато-багато років, а й вносить корективи у наш світогляд. Так елемент, що долучився до взаємодії з системою, поволі набуває фундаментальних рис, властивих їй.

Мова ж книг лише посилює або уповільнює такий вплив, оскільки і сама є не меншою потугою. Так, іноземні тексти, пройшовши крізь фільтр рідної мови читача, втрачають на силі, тоді як тексти писані й прочитані однією мовою — резонують і діють сильніше. Відтак, усяка книга російського авторства (де б вона не була видана і про що б у ній не йшлося), несе у собі концентрат набутків російської літератури і мови, що починають проростання і вкорінення, щойно потрапляють у новий субстрат. Єдиним фільтром на шляху цього впливу може бути український переклад, що здатен лише послабити, але ніяк не зупинити тиск системи на елемент.

Все інше — питання часу і обсягу прочитаного: кілька проміжних етапів і читач російської літератури неминуче потрапляє в російську парадигму світобачення, ворожу українській ідеї. Подібно до цього читач, що сприймає іноземну літературу крізь фільтр російської мови, на додачу до загальної інформації, що міститься в книзі, у якості «доданої вартості» отримує закумульовані у ній сенси і меседжі.

Тож, чи це класична проза Толстого, Чехова і Достоєвського, російськомовний переклад Шевченкового «Кобзаря» (як і його російськомовні твори), сучасна українська російськомовна література чи актуальні перекладні книги з самопізнання і бізнес-стратегій, усі вони працюють однаково, і працюють на користь російської парадигми світобачення: толерують російськомовний продукт; послаблюють читацький імунітет на розпізнавання свого-чужого, безпечного-шкідливого; цементують одну і розмивають іншу ідентичність. На це й розрахунок.

Чи варто цього боятися? При нинішньому рівні обізнаності у таких питаннях та загальному рівні, так би мовити, колективного імунітету до інформаційних загроз — мене це лякає.

Зовсім іншим є економічний ефект від надмірної і неконтрольованої присутності російських книг на українському книжковому ринку. Це потужний чинник стискання, уповільнення розвитку, а при відсутності протидії і колапсу українського книговидання. Важливо розуміти, що будь– яка книга (а разом з нею і її виробник чи розповсюджувач), видана російською мовою, має стратегічні переваги на українському ринку. Оскільки ареал російськомовних читачів виходить далеко за межі власне РФ (поширюючись на терени України, Білорусі, Казахстану та ін. держав), ринок збуту російськомовної книги перевищує український щонайменше у 20 разів. Менший ринок збуту породжує менші тиражі українських книг (проте, ніяк не менші витрати на авторські права, переклад, оформлення, редагування та інші супутні витрати). Це неминуче відображається на собівартості книг, яка в російськомовної продукції явно менша, а значить, привабливіша для ритейлу. Заробити на російськомовних книгах можна більше. На фініші такого процесу — витіснення української книги з українського ринку. В нікуди.

У такому контексті, між книгами ввезеними з РФ і виробленими в Україні російською мовою, можна поставити знак рівності. Вони однаково працюють на користь інтересів книжкового ринку РФ. Це не може не лякати.

Чи є при таких загрозах місце російським книгам на полицях українських книгарень та бібліотек? Можливо. Як елемент, що дозволяє окремим читачам здійснити перехід на читання українською та у обсягах, що відповідають реальному попиту на такого роду продукцію (а він, за звітами основних гравців цієї сфери — падає). Опція за замовчуванням: зі змістом та у кількості, що не загрожують національним інтересам та безпеці України. Незалежний книжковий ринок — саме такий інтерес.

Андрій Домаранський, НВ

Надрукувати