Хлорування води – поширений в Україні способом дезінфекції водогінних мереж. У місто Кропивницький вода надходить з Дніпра за 120 кілометрів. З 17 по 24 травня по всій лінії водогону триватиме радикальне профілактичне хлорування води.
У цей період вода буде придатною лише для технічних потреб, пити її не можна. Хлорування почнеться у Світловодську, далі пройде по лінії Олександрія – селище Олександрійське – Пантаївка – Знам’янка – Кропивницький.
У обласному центрі вода хлоруватиметься з 20-ї години 20 травня по 16 годину 24 травня. Звідки будемо брати питну воду? Бутильовану з магазинів, черпатимемо відрами з криниць і цідитимемо з джерел.
Саме джерела, тобто вода з підземних горизонтів Озерної Балки, і наповнили перший єлисаветградський водогін, який відкрився у 1893 році. До того всім жителям міста води з криниць не вистачало і вона до того ж була сумнівної якості. Єдине надійне за тодішніми мірками джерело було на Великій Балці по вулиці Колодязній. Звідти воду по місту розвозили водовози.
Місто розвивалося. Води з власних джерел йому вже не вистачало. Тому в 1973 році запустили першу чергу водогону Дніпро-Кіровоград, а у 1984 – другу. І однак аж до 2004 року вода в окремі мікрорайони подавалася за графіком і часто не діставала до вищих поверхів.
Якщо вода чужа і надходить здалеку, то неминуче закрадається думка: а раптом масштабна аварія? Минулого літа я випадково стала свідком пориву водогону в селі Созонівці Кропивницького району. Поле перетворилося на озеро, по розташованих на схилах вулицях ринули такі потоки, що не можна було пройти навіть босоніж – щоб не змило…
Аварія, хлорування, профілактична пауза – на такий випадок логічно тримати в порядку місцеві природні резервуари. Річок у місті п’ять – Інгул та його притоки Сугоклея, Біанка, Грузька і Мамайка і 13 струмків. Деякі з них у спеку пересихають (на Катранівці і Лелеківці), інші стихійно чи свідомо знищені людиною. Наприклад, Мотузянка, що протікає на селищі Миру. У мальовничому урочищі її витоки загинули під тоннами сміття. Витоки джерела по вулиці Андріївській заасафальтували і облаштували там автостоянку, а струмок сховали під асфальт. Після перебудов та засмічення зник струмочок на Чечорі по вулиці Сухумській.
У той же час у Кропивницькому є близько десятка діючих джерел, які при розчищенні та впорядкуванні могли б давати хоча б технічну воду, а може, і питну, аби аналіз її складу був позитивним. Найвідоміше з них, і можна сказати навіть гламурне, зі славою святого та купеллю – джерело святого Даниїла на Біанці. Здалеку люди приїздять по воду на Солдатські ставки та на Озерну Балку. До речі, навіть цієї, до травневих дощів надзвичайно сухої, весни на Озерці можна було бачити дренажні канави на городах. Вода там проступає просто під ногами.
У якийсь момент міську владу Кропивницького занепокоїв антисанітарний стан популярних у городян джерел. Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Сергій Коваленко тоді заявив про необхідність виконати благоустрій території біля природних джерел.
І у 2017 році впорядковали джерела на Солдатських ставках та на Озерній Балці біля підприємства, яке в народі називають олійжиркомбінатом.
Навесні 2020 року ми туди спустилися…
Точніше – пробралися між пляшками, шприцами, банками у місце таке мальовниче, що могло б стати окрасою ландшафтного парку. Каптаж, кладка, доріжка та деякі інші ознаки благоустрою джерела ще збереглися, та залишки пиятик оточують їх дедалі тісніше. Очевидно, якщо джерело ніхто не пильнуватиме (біля джерела святого Даниїла ці обов’язки беруть на себе віруючі), то брати звідси воду буде просто гидко.
Чому річка Інгул не розглядається, як джерело альтернативного постачання води? Деякі історики і краєзнавці при цьому гірко зітхнуть: та в Інгулі ж води майже нема, не те що раніше…Нема за чим жалкувати! Ось архівні свідчення про водний режим в Єлисаветграді від 1796 року: «Інгул влітку майже пересихає, але є кілька озер, які влітку заносить піском і гноєм, внаслідок чого відсутня риба».
Сьогодні в Інгулі та інших водоймах Кропивницького риба трапляється, але пляшок однак більше…
