Ха-ха-ха-ха. Після міндічгейту люди усвідомили просту річ: усі ці корупціонери-гопники говорять винятково російською!
А кремль роками нав’язував українському суспільству ворожі наративи на зразок:
– «обкрадає народ – зате українською, ха-ха-ха»,
– «краде з бюджету – але у вишиванці»,
– «наживається на простих людях – зате перейменовує міста й вулиці».
Мета цих фраз очевидна – викликати ненависть до всього українського, а отже – і до незалежної України загалом.
Та коли суспільство почуло записи про шалені крадіжки в енергетиці, ілюзія розсипалася. Стало зрозуміло, що ті представники зеленої влади, які пиляють бюджет під час кривавої війни, не мають нічого спільного з українською ідентичністю. Від них не пролунало жодного українського слова. Вони лаються російським «ёшкин кот», передають «двушечку на москву» й кличуть одне одного совково-російськими прізвиськами – «чебурашки», «рьошики», «карлсони» (попри реальне походження останнього персонажа, впевнена, що ніхто з них не читав книжку, а знає лише совковий мультик).
Тож люди швидко зчитали їхню ментальну належність до русского міра й масово заговорили про це в мережі. Російський міф луснув! І тоді кремлівська пропаганда мусила терміново вигадувати нові способи знецінення мови та національних символів. Не те щоб їх не було раніше – але цього разу з особливим цинізмом. иПісля масованих обстрілів і руйнування енергетики боти запустили хвилю насмішок, прив’язавши мовне питання до ракет і холоду:
«Чого ж ви не позбивали ракети своєю МОВОЮ, ви ж казали, що вона – ЗБРОЯ?!» І мережею понеслися тисячі дописів і відео з однаковим меседжем: «Переживаю, что ППО уже нет. Вспомнила, что МОВА – это зброя. Пошла спать спокойно!» «Та не треба мені світло, газ і тепло. Хай труби полопають, зате в мене є МОВА, віра і потужність».
Як мова пов’язана з ракетами? Ніяк! Це класичний прийом пропагандистів: приліпити мову до гуманітарної катастрофи (обстріли, холод, смерті), на яку вона ніяк не може вплинути, а потім звинуватити, що не спрацювала, і весело підхіхікнути. Це все одно, що брати звіти поліції про аварії на дорогах у засніжену погоду та щодня видавати дописи такого змісту: «Ну шо – помогли водієві правила дорожнього руху? Толку, що він їх знає, в нього все одно влетів якийсь ідіот на літній резині. Хіхіхі. Припиняємо всі їздити за правилами». Але логіки й не повинно бути, має бути тупе нав’язування думки. Головне – щоб з усіх сторін. І тоді люди повірять і приймуть.Так, як прийняли багато наших громадян. Особливо небезпечно, коли це верзуть люди з великою авдиторією.
Наприклад, (чи то журналіст, чи то політолог) Юрій Романенко, який ще з 2000-х просуває в Україні наративи руского міра, тупо публікує чийсь коментар про «хаха, чому ви не збиваєте ракети мовою» і ще й сам паралельно веселиться, називаючи прихильників української мови «психушкою», а ржаки з того, що мова не збиває ракети – «голом у ворота психушки». Смішно йому. У мене таке враження, що цим людям ракети давно вдарили в голову. І вони залишилися живими тільки тому, що там було порожньо.
Окрему нішу в цьому кремлівському угарі зайняло й «юне дарованіє» – стендап-комік Фелікс Редька (Господи, вбережи нас від коміків у майбутньому).
Він видав допис такого штибу: «Нічого не зігріває так, як розуміння що в Києві більше не стоїть памʼятник Булгакову. якщо немає води, її завжди повно в патріотичних гаслах. шукайте навколо себе україномовних людей, адже світло їх душ компенсує відключення».
Чим ці слова відрізняються від смертоносних ракет? Тільки тим, що ракети зносять будівлі, а такі слова зносять свідомість психічно виснаженому суспільству, яке майже чотири роки щодня намагається хоча б дожити до ранку.
Зараз Фелікс плаче в інстаграмі, що з ним розривають рекламні контракти. І слава Богу, що в брендів виявилося більше розуму, ніж у тих, хто досі купує квитки на концерти цього коміка.
Це саме той випадок, коли культура скасування працює правильно. Бо наступного разу кожне недолуге має замислитися: слова, сказані на користь ворога, повернуться тобі фінансовими втратами.
Так, мова не збиває ракети, не гріє батареї і точно не ремонтує зруйновані ТЕЦ. Але вона допомагає зрозуміти, хто й чому ці ракети запускає. Поки вона в нас є – це чіткий сигнал, що ворог не досягнув свого і не знищив твою країну. Саме цей факт і бісить його найбільше.
І коли хтось підхоплює наратив, що мова не збила ракету, то це не просто жартики, а добровільне ставання на коліна перед соловйовим і скабєєвою – всеохопна інтелектуальна капітуляція перед ворожою пропагандою!