«Давайте проведемо референдум: як люди ставляться до ампутації кінцівок?»

Перегляди: 562

У минулу суботу пройшов "Марш свободи", присвячений питанню легалізації медичного канабісу. Я не зміг взяти у ньому участь. Але сьогодні я переглянув виступ Президента України Володимира Зеленського на цю тему. І вирішив написати своє звернення Президенту України. Текст звернення відправлено Президенту у встановленому порядку. І додатково я оприлюднюю його, розглядаю своє звернення як відкрите. І дуже сподіваюсь на допомогу Президента України в питанні лікування громадян України з важкими хворобами. 

Андрій Гардашников, лікар-онколог

У зверненні лікаря, який щодня бачить страждання невиліковно хворих, сказано: «Ми живемо в країні, де лікарі мають можливість лікувати пацієнтів різними наркотичними та психотропними ліками. Вже давно налагоджено контроль держави та правоохоронних органів для унеможливлення незаконного обігу даних препаратів. І слава Богу, що різні політичні спекулянти не заважають нам, лікарям, застосовувати ці препарати для лікування важкохворих людей. В арсеналі лікаря і морфін, і трамадол, і бупренорфін, і метадон, і фентаніл, і транквілізатори, і антидепресанти і купа інших препаратів. які потребують і мають особливий облік та контроль.

Але є ліки, щодо яких у нас є парадоксальна реакція політиків та правоохоронців. При чому, я впевнений, що суспільство якраз із розумінням ставиться до цієї теми (я не можу це перевірити, але у мене є приводи так думати). Але зустрічаються спекуляції саме на рівні безвідповідальних політиків. Ці ліки – медичний канабіс, який у якості симптоматичної терапії може суттєво допомогти лікарям боротися з наслідками хіміотерапії при лікуванні онкологічних хворих, зі стражданнями пацієнтів з епілепсією, хворобою Паркінсона та хворобою Альцгеймера, пацієнтам з ПТСР та іншими важкими хворобами.

Ну, як можуть? Могли б. Якби не деструктивна діяльність політиків та держави. Якби не спротив медичним працівникам у справі лікування наших хворих. Якщо раптом держава відчує відповідальність та надасть право лікарям лікувати хворих, знадобиться ще серйозна робота, щоб позбутися переляку лікарів, щоб вони почали призначати пацієнтам потрібне лікування. Є пацієнти, які страждають від щосекундного болю до кінця життя через переляк, який викликала репресивна система постсовєтської медицини. Лікарі просто бояться призначати те, що призначати мають право та навіть зобов'язані. А держава не налагодила контроль діяльності медичної системи. І у нас, як не соромно це визнавати, досі діє система узаконених медичних тортур для пацієнтів з болем на тлі невиліковних хвороб. 

Але щодо застосування канабісу, у лікарів на сьогодні є виправдання. Це не лікарі знущаються над нашими пацієнтами. Це політики, це влада не дають можливості нам лікувати. І мені немає чим заперечити, бо, на жаль, це – правда.

Я бачив відео з Вашим виступом у Херсоні 26 червня 2020 року, пане Президенте. Мені імпонує те, що Ви говорите з небайдужістю. Мені імпонує те, що Ви говорите про те, що Ви розумієте різницю між медичним канабісом та рекреаційним застосуванням канабісу. Але Ви говорите, що поки не зрозуміє суспільство, ми не можемо дати дозвіл лікарям лікувати пацієнтів за допомогою медичного канабісу згідно з його медичними показаннями. А якщо зараз запитати суспільство, людей, які не фахівці у лікуванні хвороб, як вони ставляться до ампутації кінцівок? А як вони ставляться до застосування морфіну медиками? Трамадолу? А як вони ставляться до хіміотерапії для лікування раку?

Якщо ми лікуватимемо хвороби за результатами референдумів, боюсь, що у нас стане ще вищою смертність від важких хвороб. А якість життя (яка і так є вкрай невисокою через низьку якість медичної системи в нашій країні) наших пацієнтів з важкими та невиліковними хворобами стане ще гіршою. Хоч і важко уявити, що може бути ще гірше, але впевнено заявляю – може! 

Дуже сподіваюсь на те, що це не є метою влади в Україні – погіршувати якість життя хворих на важкі хвороби.

Пацієнти з важкими хворобами не почекають на законодавче врегулювання медичного застосування канабісу, пане Президенте. Багато з них вже не дочекалися допомоги. Вони просто померли. Поки будуть чекати дива, що держава "відчує розуміння та підтримку суспільства" – помруть сотні, тисячі, а можливо й мільйони наших пацієнтів. Чим більше влада буде тягнути з цим питанням, тим вищою буде ця цифра. Пацієнти помруть у муках, відчуваючи байдужість влади та держави. Знаючи, що державі були важливішими політичні спекуляції на цю тему, а не фаховий, професійний підхід, елементарне поліпшення якості їхнього життя. 

Так, багато з пацієнтів помруть як без канабісу, так і у випадку, якщо лікарям дозволять ним лікувати. Канабіс не рятує життя. Але багатьом ліки на основі канабісу можуть суттєво поліпшити якість життя. Чи треба доводити важливість різниці між "відмучився" та "прожив повноцінним життям"?

Я впевнений, пане Президенте, що коли не політики та поліцейські будуть вирішувати, чим лікувати пацієнтів, не референдуми, а професійні протоколи та рекомендації, це буде величезним кроком до цивілізованої держави. Питання ставлення держави до найбільш незахищеної частини свого народу – до паліативних пацієнтів, це один з маркерів соціальної відповідальності держави. 

Також я впевнений, що в державі, де вміють контролювати обіг інших наркотичних лікарських засобів, немає взагалі підстав говорити та вважати, що обіг канабісу проконтролювати неможливо. У нас є потужна нормативна база, у нас є спеціальні рецепти, листки призначень, журнали, медична документація. У нас є Закон, Постанови Кабінету Міністрів України та Накази Міністерства охорони здоров'я. Якщо обіг канабісу проводити так само, як і обіг морфіну, то про яку небезпеку можна говорити?! Якщо, звісно, говорити серйозно, професійно та розумно.

Я дуже сподіваюсь на Вашу особисту увагу до цього питання. Я дуже сподіваюсь, що такий ганебний стан, який є на сьогодні, тимчасовий. І що достатньо швидко (а це терміново, бо це питання мук мільйонів важкохворих людей через бездіяльність влади та держави!) усе це кардинально зміниться».

Надрукувати