З 8 березня в Кропивницькому працює міський штаб розселення тимчасово переміщених осіб. Його керівник Юрій Воронов – людина досвідчена, толерантна, професіонал-педагог. У мирний час працював директором інклюзивного ресурсного центру №3 м. Кропивницький, за фахом вчитель історії й права.
– У цей страшний час війни багато людей залишилися без власної домівки. Через бойові дії, розв’язані росією, вони вимушені шукати кращої долі в інших краях. Деякі знаходять дах над головою у Кропивницькому. Найбільше з яких регіонів зверталися до вас громадяни?
– У перші дні роботи штабу – з Харківської, Сумської області. Нині із Сумської рідше, а частіше Харківської, Миколаївської, Запорізької та Луганської.
– Яку допомогу штаб надає їм?
– Ми відкрилися для того, щоб надавати допомогу тимчасово переміщеним громадянам з розселення. Міський штаб має 4 мобільні номери (+380953986463, +380953986489, +380953986435, +380953986453), за якими можуть телефонувати переміщені громадяни.
– Чому саме мобільні?
– Номери на стаціонарні телефони не відображають зайняті лінії. Тож люди їх набирають і чують безперервні гудки, думаючи, що ніхто не бере слухавку. На жаль, звертається чимало громадян, і наші спеціалісти докладно відповідають на їхні запитання. Ці мобільні номери розміщені в соцмережах, на блокпостах. Трапляється, телефонують заздалегідь, коли ще тільки вирушають у дорогу. Був випадок, коли громадяни лише виїжджали з Харкова і зателефонували нам, щоб дізнатися про час роботи штабу.
– Штаб працює цілодобово?
– Так, наші працівники працюють у дві зміни почергово. З 9-ї до 17-ї, і навпаки з 17-ї до 9-ї. Громадяни, які звертаються по допомогу, спочатку реєструються. Після чого пропонуємо їм поїсти (можливо, обід або вечеря). А потім розселяємо по закладах на ночівлю. Так як ми працюємо від управління освіти, то з цією метою першочергово визначені заклади дошкільної освіти (дитячі садки). Переважно це транзитні перевезення. Люди ночують, набираються сил і на ранок їдуть далі.
Існують випадки, коли люди залишаються у Кропивницькому надовго. Один садок визначений для тривалого перебування громадян (більше доби). Також завдяки вчителям, батькам сформована база адрес приватного сектору, що становить близько 900 місць. Перепитуємо у тих, хто приїжджає, який варіант проживання їм більше підходить, телефонуємо господарям, домовляємося про зустріч. Бувають охочі заселитися в сільській місцевості на тривалий строк. Нещодавно ми заселили родину, яка їхала з Харківської області. Господарі здавали поряд два будинки і людей цей варіант задовольнив.
– Чи існує, на вашу думку, різниця між термінами «евакуйований» і «тимчасово переміщений»?
– На мій погляд як історика, різниці ніякої немає. Евакуйовані це і є люди, які не з власного бажання, а через вимогу часу вимушені залишити рідний дім у пошуку безпечного місця проживання. Евакуаційні автобуси приїжджають до нас з Харкова. Переважно це транзитні перевезення. Люди приїжджають, щоб переночувати і рухатися далі. Ми їх годуємо. Дехто каже, що більше двох тижнів нормальної їжі не бачили.
– А на яких умовах працює їдальня?
– Їжу готують вчителі школи, де розташовується наш штаб, за кошти міського бюджету та допомогу волонтерів. Також зауважу, що часто у такому становищі опиняються люди з маленькими дітьми, яким немає й року. Їх треба переодягнути, відповідно нагодувати. І ми можемо у цьому допомогти. Під рукою памперси, суміші з дитячим харчуванням. А для тваринок, що також не рідко подорожують із своїми господарями, також відповідний корм.
– Цифри стосовно кількості людей, яким ви допомогли, постійно змінюються. Але, як відомо, за кожною такою цифрою доля конкретної людини…
– Так, за перший тиждень роботи до нас звернулося більше тисячі громадян України із тих регіонів, де тривають бойові дії. Із них третина – діти. Кожну людину, яка до нас звертається, слід вислухати, поспілкуватися з нею. Ми просимо для реєстрації пред’являти власні документи, паспорти. І коли нам відповідають, що прописка існує, а будинок вже окупанти зрівняли з землею, то тут додаткові питання не потрібні. Можна уявити, що пережила ця людина за останні кілька днів...
– Крім номерів телефону, що ще треба знати громадянам, щоб без проблем дістатися до вашого штабу?
– Люди, що до нас звертаються, найчастіше їдуть власним транспортом, оснащеним пристроєм джіпіес (DPS). Тож, знаючи адресу, легко нас знаходять. Під час спілкування ми надаємо їм візитку закладу, куди спрямовуємо на ночівлю, повідомляємо пароль. Знаючи ці дані, без перешкод потрапляють за місцем призначення та відпочивають, набираючись сил.
Під час нашої розмови з Юрієм Вороновим до штабу якраз завітали мешканці Слов’янська пан Дмитро та його дружина Ольга Павлівна, яким за 60. За їхніми словами, окупантів у місті ще немає, але активні воєнні дії тривають за кілометрів 40. Тож вони вирішили вирушати, шукаючи для своєї родини безпечне місце тимчасового проживання. Надалі планують їхати до Західної України, перечікуючи цей нелегкий час.
Ольга Кизименко