Чорний вівторок 1995-го: історія, яку українці мають пам’ятати так само, як і всі інші спроби росії підкорити наш дух. 18 липня 1995 року Україна побачила, наскільки глибоко росіяни сиділи в нашій державі після розпаду срср. Це був день, коли похорон став полігоном для демонстрації чужої волі, чужої Церкви і чужої політики.
Це був Чорний вівторок. Патріарх, якого боялися в москві. Ховали Патріарха Володимира (Романюка) — людину, яка пройшла радянські в’язниці, табори, допити і не стала на коліна. Він був символом того, чого росія найбільше боїться: української церкви, яка не підпорядкована москві. Саме тому російська православна церква (МП) робила все, щоб знищити УПЦ-КП — від дискредитації до тиску на політиків.
Рука москви в українській владі. Тодішня влада в Україні була нашпигована: проросійськими чиновниками; посткомуністичними силовиками; агентурою впливу; та “духовними” лобістами московського патріархату. МП тиснула на Кучму та його оточення, вимагаючи не допустити, щоб патріарха Київського Патріархату поховали біля Софії Київської — символу української державності. Для москви це місце — червона лінія. Бо Софія — це не про «русскій мір», а про Україну тисячолітньої історії.
“Не смійте ховати його біля Софії”. Це була не заборона — це була окупаційна логіка. Формальна причина — «Софія Київська є музеєм». Реальна причина — росіяни не хотіли бачити українську Церкву в центрі нашої святої столиці. Тому влада перекрила площу. Поставила міліцію. Викликала “Беркут”. І створила силовий кордон, який мав зупинити українців. Не тому, що не можна. А тому, що москва так хотіла.
Сутичка, яка показала, чия влада тоді була в Києві. Коли процесія підійшла до собору, їх зустріла стіна щитів і кийків. Українців били за право поховати власного патріарха на власній землі. Газ. Кров. Крики. Били навіть жінок і старших людей. А московський патріархат спостерігав і мовчав. Бо це була їх перемога — як вони думали.
Але сталося те, чого росія не передбачила. Попри кийки, газ і заборони, патріарха все одно поховали біля Софії. Просто — туди, де влада не дозволяла годину тому. Це був момент, коли українці сказали москві: “Тут — наша земля. І наші правила”.
Чому Чорний вівторок важливий сьогодні? Бо він показав: наскільки глибоко росія проникла в нашу державність після срср; як московський патріархат керував чиновниками і силовиками; як російська церква використовувала “віру”, щоб контролювати Україну; і як українці ламали її вплив навіть без зброї. Це була не просто сутичка. Це був маленький Майдан 90-х. Влада під контролем москви намагалася поставити українців на коліна. Українці — не стали. І це був один із тих днів, коли стало зрозуміло: росія завжди боятиметься нашої духовної незалежності більше, ніж наших танків.