Дорога під арку в Кропивницькому буде встелена килимами

Перегляди: 310

Арка для жителів Кропивницького – це не просто архітектурна деталь, не отвір з криволінійним верхом. Для жителів Кропивницького, особливо автомобілістів, Арка (саме так, з великої літери) – це, можна сказати, сакральний об’єкт. До осені 2019-го це була 150-річного віку дірка в залізничному насипі, що по вулиці Левитського (раніше Колгоспній), яка з’єднувала центр міста та Новомиколаївку. Рух був односторонній, машини, що їхали згори, мусили стояти в черзі і пропускати тих, хто піднімався знизу.

А з осені 2019-го Арка в Кропивницькому – це вже два тунелі на тому ж самому місці з двостороннім рухом: верхні та нижні їдуть кожен через свій отвір під залізницею. Таким чином реалізовано ідею міського голови Кропивницького Андрія Райковича про розвантаження транспортного сполучення з Новомиколаївкою. Візуально дві арки не є гармонійною парою. Нова арка зовсім не схожа на стару, це власне, металевий овал вагою 80 тонн і довжиною 34 метри. Але головне тут – функціонал, автомобільний та пішохідний рух у цьому проблемному місці впорядковано.

Впорядковано також і довколишню територію. Знесено стару естакаду над проїжджою частиною, встановлено енергоощадні світильники виробництва ПАТ НВП «Радій», обладнано широкий тротуар та перила, вирівняно круті відкоси, що спускалися до проїжджої частини з боку заводів Ельворті та «Гідросили».

От коли ми з друзями ходили «приймати роботу» будівельників,то ці відкоси викликали в нас найбільше запитань. При старій арці тут росли бур’яни, а також дерева та кущі, що насіялися самостійно і якось закріпилися на косогорі. А коли рослинність прибрали, то на схилах залишилася тільки глина, яка могла зсовуватися і спливати з дощами та снігами на проїжджу частину. Ми тоді розмірковували: чим би можна ті схили закріпити і надати їм привабливішого вигляду? Газонна трава? Треба поливати регулярно, стригти, до того ж швидко вигорить. Ліани (дикий виноград чи хміль)? Вони невибагливі, але ростуть як заманеться і не факт, що захочуть суцільно заплести відкіс та не полізуть на дорогу. Можливо, штучний газон, як на футбольному полі? Чи схили вкриють бетонними плитами, як це роблять під шляхопроводами?

І ось весна, ми знову під аркою і бачимо, що опоряджувальні роботи тут тривають. Зокрема, встановлено перила довкола електроопор, щоб у разі аварії машина їх не повалила. Швидкість авто, на жаль, тут нерідко вища від 50 км на годину, особливо при русі вгору.

А по-друге, оті самі схили, які нас непокоїли, вже не голі! Тут по всій площі висаджено Juníperus (ялівець), відомий також під назвами верес, можжевельник (рос.), арча. Це повзучий вічнозелений чагарник, що добре переносить посуху і росте навіть на скелях. Довкола саджанців помітні сліди поливу. Коли кущики розростуться, вони покриють усю площу відкосів густим кошлатим килимом. Це гарантовано матиме ошатний і затишний вигляд.

Ніна Даниленко

Надрукувати