Господь заброав його до себе в рай, бо пекло він уже пройшов…

Перегляди: 548

6 червня в смт Тошківка Луганської області від мінно-вибухової травми та вогнепального уламкового поранення внаслідок артилерійського обстрілу загинув головний сержант першої механізованої роти в/ч А4472 Сергій Єфременко. Він же наш кум, хрещений батько молодшої донечки Мирослави. Загинув героїчно, захищаючи Україну, за наші з вами мир, свободу і безпеку.

У цей день (і навіть приблизно в час його загибелі) я міняв лампочку в світильнику і несподівано порізав великий палець на лівій руці. Тій, що ближче до серця. Дивлячись на краплини крові, які капали на стіл, подумав, що це недобрий знак. На жаль, не помилився…

Хоча куми не є кровними родичами, але на духовному рівні рідні, бо несуть спільну відповідальність перед Богом за духовне виховання і благочестя похресника. Таке враження, ніби загинула рідна мені по крові людина. Рана, яка не гоїться…

На жаль, в цій війні у нас часто гинуть найкращі. Сергій був одним з них. Прекрасний кум, який завжди турбувався про свою похресницю (а як вона його любила, можна зрозуміти, подивившись на її щасливі очі на фото з хрещеним). Надійний друг, який ніколи не підведе і на кого можна було завжди покластися. Гарний чоловік, який віддано кохав свою дружину і готовий був зробити все, щоб вона була з ним щасливою. Турботливий батько для свого єдиного сина. Люблячий син для своєї матері – прекрасної господині, перед чеснотами якої я схиляю голову.

Він був справжнім Воїном, захисником своєї Батьківщини, який без роздумів пішов у 2014 році добровольцем на схід і служив за контрактом (з невеликими паузами на відпочинок) до самої загибелі. Мав величезний фронтовий досвід, пройшов через такі гарячі точки, в яких більшість не виживає, і ми вірили, що Господь його збереже. А Він забрав його до себе. Без сумніву, в Рай, бо пекло Сергій на цій землі уже пройшов…

Його любили всі і всюди. Фронтовики його поважали і слухали; всі, хто з ним колись служив, продовжували підтримувати стосунки. Осиротив ти нас, брате. Дуже тебе не вистачатиме…

12 червня Гайворон (де проживав з сім’єю Сергій) стояв на колінах, проводжаючи в останню путь Героя. Вічна тобі пам’ять!

P.S. Указом Президента України №79/2022 від 28.02.2022 р. Сергій Єфременко був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Але, оскільки його підрозділ постійно перебував на передовій (або на нулі, як кажуть військові), то отримати орден не встиг. Тому на подушці з нагородами і відзнаками його нема.

Віктор Делюрман

Надрукувати