Хто вчив Марка Лукича любить Україну?

Перегляди: 752

Про деяких людей, котрих можна назвати хрещеними батьками корифеїв і всього професіонального театру, і які благословляли і Марка Лукича на службу святому мистецтву (вислів Кропивницького), слід коротко розповісти, бо в радянські часи, коли творилися життєписи корифеїв, ці імена з політичних міркувань замовчувалися.

Найпершим слід назвати Олександра Кониського, письменника різнобічного обдарування, яскраво вираженої громадянської позиції, одного з найперших і найкращих біографів Тараса Шевченка. До речі, автора слів духовного гімну України «Боже, великий, єдиний нам Україну храни!». Радянське літературознавство закріпило за ним ярлик діяча ліберально-буржуазного напрямку, цього було досить, щоб твори письменника не друкувалися, ім’я його згадувалося лише у рідкісних наукових виданнях. А між тим саме Олександр Якович відіграв значну роль у становленні світогляду Марка Кропивницького.

У 1866 році Кониський відбував у Бобринці та Єлисаветграді заслання як політичний неблагодійний, запідозрений жандармами «в стремлении к распространению малороссийской пропаганды». Аби нічого не перекрутити у стосунках Кониського і Кропивницького, надаю слово самому Марку Лукичу. «Бобринець колись був місцем заслання політичних, і в мої часи заслано було туди О. Я. Кониського, з яким я познайомився і учащав щодня до нього, – згадував Марко Лукич. – Спізнання з небіжником та його дружиною М. О. мало на мене великий вплив». Читаємо далі спогади: «З Олександром Яковичем ми інколи їздили по хуторах, знаходили старих дідів-пасічників, котрі охоче співали нам силу пісень… Раз становий Г-ов доніс на мене і Кониського в повітове поліцейське управління, де був мій дядько Єгор Іванович Дубровинський помічником справника. Дядько посовітував мені не їздить більше по хуторах». (Марко Кропивницький. Твори в 6-ти томах; т.6, К. 1960, стор. 103, 130, 216).

Отже, ідейно-естетичні погляди Кропивницького формувалися й розвивалися не під благодійним впливом ідей російських революціонерів-демократів, як про це теревенять радянські дослідники творчості драматурга. Сюжети своїх творів він знаходив у середовищі рідного народу, життя його яскраво змальовували молодому Марку оті діди-пасічники та старший за віком Олександр Кониський – людина із чіткими національними поглядами. Кониський був першим поетом України, хто відразу після смерті Великого Кобзаря написав проникливо-ліричного вірша «На смерть Тараса Шевченка». Без сумніву, цей твір Кониського мав величезний вплив на світогляд Кропивницького, він прищепив майбутньому драматуру любов до творчості геніального поета. Не випадково Марко Лукич був одним з перших і найкращих виконавців ролі Хоми Кичатого у драмі Шевченка «Назар Стодоля». За мотивами поеми Тараса «Сліпий» створив драму «Невольник», сюжет «Титарівни» поклав у основу однойменної драми. Трупа Марка Лукича вперше поставила оперу Миколи Аркаса «Катерина» за Шевченком.

Відомо, що Кропивницький був не лише великим актором, режисером, драматургом. Він ще був і композитором та виконавцем пісень на слова Шевченка. Він написав музику на вірш поета «За сонцем хмаронька пливе». Нерідко до тексту своїх п’єс вводив вірші Шевченка або уривки з них, популяризуючи слово поета серед народу. Був неперевершеним читцем Шевченкових поезій, знав напам’ять майже весь «Кобзар». У Кропивницькому меморіальному музеї Марка Лукича зберігаються фонограмні записи віршів Шевченка у виконанні Кропивницького, переписані на платівку. А ще драматург сам написав слова і музику до пісень, які тепер вважаються народними, зокрема, відомий «Соловейко».

А що ж Олександр Кониський? На жаль, у Бобринці досі немає меморіальної дошки несправедливо призабутому митцеві, невтомному робітникові на ниві національного українського духу.

Юрій Матівос

Надрукувати