Принаймні, у незвичному. Через цей клятий вірус після чималої перерви, зустріч відбулася просто на вулиці. Але мова йшла якраз про речі фантастичні: сьогодення, яке передбачав Рей Бредбері.
Цього разу тривала зустріч-дискусія з перекладачем творів письменника Рея Бредбері Богданом Стасюком. Під час заходу зацікавлені літературою кропивничани мали змогу не тільки послухати про те, чим Бредбері надихався і про що писав, а і про те, чому його твори залишаються актуальними сьогодні.
То хто ж Бредбері як автор? Його часто називають фантастом, хоча Стасюк зауважує зовсім протилежне: “Він не пише наукову фантастику, не пояснює нам як працює двигун у його ракетах. Для нього майбутнє – фантазія людини”. І справді, письменник не цікавився інженерією, він навіть не здобув вищої освіти! “Його надихали речі, що для пересічної людини здавалися буденними – вирізки з газет, старий атракціон в парку…” – каже перекладач.
В основі твору “451 градус за Фаренгейтом”, за словами гостя заходу, лежить факт про те, що саме при такій температурі займається папір. Це Бредбері випадково почув від знайомого, що врешті-решт ще й виявилося міфом. Але автору на всі правила та закони фізики було відверто начхати – Богдан Стасюк розповідає, що письменник працював за принципом “факт – метафора – сюжет”. По суті, його твори – не просто фантастичні подорожі, а суцільний аналіз людської природи. Він писав про речі, які йому здавалися неминучими і передбачуваними – такі ж як і події у згаданому вище романі. У ньому піднімається тема інформаційної війни, знищення знань та інформації, з чим ми можемо порівняти і сьогоднішній світ, наші сучасні медіа.
“Бредбері не боявся змішувати, як то кажуть, грішне з праведним – зауважує Стасюк, – намагаючись створити нетривіальний антураж, він і сам міг не знати як закінчиться його сюжет”. Для нього фантастика у творі була таким собі інструментом. З її допомогою він створював метафори і підтексти, що досі вражають читача. Вони, до речі, і допомогли антифантасту передбачити сьогодення. Перекладач творів письменника порівнює його із Шекспіром, мовляв, обидвоє писали про життя своїх сучасників, не намагаючись зазирнути у майбутнє. Але саме те, що і Шекспір, і Бредбері мали за ціль показати саму суть людини, її природу, зробило їхні твори актуальними для всіх і зараз, а створені ними образи – вічними.
Найголовніша заслуга Рея Бредбері у тому, що писав він про нас, про людей, теми, які піднімаються в його творах, були цілком незвичними для тодішньої аудиторії, хоча іщось подібне траплялися, і досі трапляються з кожним. Віра у те, що “коли тобі дають пролінований аркуш – варто писати поперек ліній”, що стало мантрою автора, а також здатність надати будь-якій буденній речі підтекст, смисл і дозволили йому передбачити світ задовго до того, як він став реальністю.
Аміна Сасейі