Він був комуністом і одним із керівників радянської України. Але вимагав, щоб школи, установи й культурне життя дедалі більше переходили на українську мову. Зрештою Сталін оголосив його погляди небезпечними. А через роки дав розпорядження його ліквідувати.
У вересні минуло 80 років від дня загибелі Олександра Шумського — одного з головних провідників українізації 1920-х років. Його біографія була складною й суперечливою.
Спочатку — український есер і член Центральної Ради. Потім — один із лідерів боротьбистів. А 1920 року він вступив до більшовицької партії й почав працювати вже всередині радянської системи. У 1924 році Олександр Шумський став народним комісаром освіти УСРР. На цій посаді він прискорював перехід шкіл і державних установ на українську мову, підтримував розвиток культури й літератури, зокрема Миколу Хвильового.
Але невдовзі пішов значно далі. Шумський вимагав, щоб у керівництві республіки було більше українців. А під час зустрічі зі Сталіним поставив питання про усунення Лазаря Кагановича від керівництва партією в Україні та запропонував замінити його Власом Чубарем.
Такі слова у москві не забули. Сталіна особливо дратувало те, що Шумський говорив про надмірний російський вплив і вимагав швидших змін. Незабаром з'явився навіть окремий політичний ярлик — «шумськізм». Його оголосили «націоналістичним ухилом».
1927 року наркома усунули з посади й фактично витіснили з України. А 1933-го заарештували у сфабрикованій «справі УВО». Далі були Соловки. Потім — багаторічне заслання у Красноярську. Олександр не визнавав висунутих звинувачень, вимагав реабілітації, оголошував голодування, писав листи радянському керівництву. І навіть після років неволі не відмовився від своїх поглядів.
У 1945 році в листі до Сталіна він різко виступив проти радянської національної політики та возвеличення російського народу як «старшого брата».
Минув ще рік. Важко хворий 55-річний Олександр Шумський нарешті вирушив до Києва. Після Соловків, заслання і понад десяти років далеко від дому він їхав в Україну.
Але не доїхав. 18 вересня 1946 року Олександра Шумського ліквідувала спецгрупа радянської держбезпеки. Операцію провели за особистим розпорядженням Сталіна. Колись він повірив, що радянську систему можна змінювати зсередини — добиватися української освіти, мови, культури й більшої ролі українців у власній республіці.
Для сталінської системи така позиція була неприйнятною. Вона не прощала тих, хто намагався самостійно визначати, якою має бути Україна, її освіта, культура й місце українців у власній республіці.
Спочатку Шумського усунули з політики. Потім позбавили свободи й на довгі роки відправили далеко від України. А коли після Соловків і заслання він нарешті вирушив додому, до Києва, — до України вже не доїхав живим.
Через 12 років Олександра Шумського офіційно реабілітували.
Українська перемога