– Слід дотримуватись дистанції: один від одного на півтора метри! – закликає організатор ходи вишиванок Олександр Ромащенко.
Але якби люди реально так вишикувались, колона розтягнулась би, мабуть, від пам’ятника Янголу-Охоронцю, де традиційно збираємось для ходи, десь аж до будівельного коледжу.
Звісно, таки дослухались до пана Олександра і трохи розтягнули стрій. Попереду – величезний національний прапор, який обліпила дітвора. І хвилюючі, хоч і тисячократно повторювані заклики: «Слава Україні! Героям слава!», «Україна понад усе!» І слова державного гімну, що кілька разів зринали над цьогорічною ходою вишиванок. І чийсь квардокоптер, що викликав щирий сміх і вітальні помахи.
Цього разу на ходу прийшло людей трохи менше, ніж у попередні кілька років. Але незрівнянно більше, ніж коли це було уперше, чи вдруге.
Кілька запитань ексголові обласної організації партії «Свобода» Олександру Ромащенку:
– Олександре, ти започаткував цю традицію – ходу вишиванок на День незалежності. Скільки років уже пройшло звідтоді?
– Цього року одинадцята хода.
– Як ти поставився до того, що твою ідею перейняла влада і тепер організовує аналогічний захід?
– Як можна бути проти доброї справи? Єдине тільки: я категорично проти, щоб когось примушували чи зобов’язували брати участь у ході. Це має бути добровільно, від серця.
– Кілька разів хода закінчувалась біля пам’ятника Богдану Хмельницькому. Чому зараз тільки до Героїв Майдану?
– Чи можна собі уявити, щоб хода минула меморіал жертв Небесної сотні, що на нашій центральній площі? Звідколи сталися ці події і триває російсько-українська війна, ми закінчуємо ходу тут.
– Але там були концерти, виступи.
– Цього року ми подавали заявку від імені громадської організації «Сокіл», і була попередня домовленість, що влада допоможе організувати гарний концерт. Але завадив кронавірус. Сподіваюсь, на 30-річчя Незалежності після традиційної ходи буде чудовий концерт.
Світлана Орел
