Несподіваний паводок, який стався минулого тижня, спричинив непросту ситуацію у деяких куточках міста. Підтоплені двори, садиби, погреби. А подекуди і будинки. А притулки для тварин взагалі опинилися у катастрофічному становищі.
Рятувальники евакуювали тварин з притулку "БІМ", який затопило через суттєве підвищення рівня води у річці. У ньому перебували кілька сотень чотирилапих. Тварини опинилися у пастці стихії. За словами зооволонтерів, вода з лісу та навколишніх територій затопила вольєри – у деяких рівень піднявся настільки, що підтопило будки.
Відкачати воду та знизити її рівень не вдалося. Рятувальники працювали у притулку з вечора 16 лютого та впродовж ночі.PПрибувши на місце, рятувальники розгорнули освітлювальну техніку та розпочали термінову евакуацію тварин із затоплених ділянок. До робіт залучили 20 рятувальників, чотири одиниці техніки та троє човнів. Але рятувальники самі не справились би, якби не допомога містян, які на заклик працівників притулку брали тварин на перетримку.
Можливо, цю біду спричинив неналежний стан гідрівлічних споруд міста та околиць, і це ще слід вияснити, аби запобігти подібниму в майбутньому. Але нині важлива реакція наших земляків, які відгукнулися і допомагали тваринам.
Ось як це описав у ФБ Микола Цуканов:Т»е, що ми побачили, важко передати словами. Сотні людей зібралися, щоб допомогти. Вода стрімко прибувала. Волонтери, співробітники МНС у гумових костюмах по пояс у холодній воді виносили собак на руках.
Лунали страшні слова:
— Уже є загиблі…
(…)Ми безмежно вдячні кожному, хто відгукнувся. …Невдовзі одна з волонтерок винесла двох маленьких цуценят. Поки люди вирішували, хто кого забере, ми з Світланою забрали обох. Вони тремтіли від холоду. Мокрі.Змерзлі. На вулиці — мінус чотири. На задньому сидінні машини вони притиснулися одне до одного й дивилися на нас із недовірою. Наче не вірили, що це — порятунок.
Зараз вони вже в теплі.Нагодовані. Обсушені. І навіть намагаються «подякувати» — тихенько скавулять і виляють хвостиками.
А я хочу сказати інше. Низький уклін волонтерам. Тим, хто рятує тварин у неймовірних умовах. Тим, хто зараз продовжуэ стояти у крижаній воді по коліна й не рахує годин. І величезне СПАСИБІ всім, хто був поруч.У такі моменти оголюється головне– Людяність., та не байдужість».
А Віра Соколова зауважила: «... Індійська легенда розповідає, що коли помирає людина, вона має перейти міст, щоб дістатися неба. Перед мостом її чекають тварини, з якими вона у житті зустрічалася. І саме вони вирішують – пропустити людину на міст чи ні...».