Тридцятисемирічного лікаря-хірурга Бобринецької районної лікарні Бернарда Марковича Шаргеля заарештували 22 вересня 1937 року. Хоча він був євреєм, заарештували як члена польської контрреволюційної організації, бо народився у Холмській губрнії (Польща). Зі свого досьє на Шаргеля енкавесисти перенесли в обвинувальний висновок те, що він у 1923 році перейшов нелегально польський кордон на територію СРСР, був арештований Олевським ДПУ і перебував під вартою 10 днів; що листується з родичами з Палестини, які переїхали туди з Польщі; що улітку 1937 року відвідав польське консульство Польщі у Києві. А «цвяхом», так би мовити, обвинувального висновку стало безпідставне твердження, що Шаргель навмисно невірно визначав групу крові допризовників, через що у військовий період могло бути багато втрат[1].
Особлива нарада при НКВС СРСР 10 жовтня 1937 року призначила Б. Шаргелю 10 років виправно-трудових таборів.
Ув’язнений Б. Шаргель написав дві скарги на ім’я прокурора СРСР А. Вишинського – 29 січня та 5 березня 1939 року. В останній скарзі він писав, зокрема: «Мене заарештували у ніч з 21 на 22 вересня 1937 року. Та лише 22 листопада до мене у камеру тюрми в місті Кірово зайшов слідчий і допитав мене. Запитання слідчий задавав з віддрукованого на машинці аркуша, де під запитаннями уже були надруковані й потрібні слідчому відповіді. Те, що я говорив, слідчий не записував.
Мені пред’явили набуті невірно і необґрунтовані обвинувачення. Начебто, у травні 1937 року я був у польському консульстві у Києві. Начебто, я визначав групу крові неправильно, з контрреволюційною шкідницькою метою.
Хочу підкреслити:
- Ні в якому консульстві, тим паче у польському, я ніколи не був і не збирався бути там, оскільки у мене нічого спільного не було і не може бути з Польщею.
- У травні 1937 року я був делегований Одеським інститутом невідкладної хірургії і переливання крові та облздороввідділом у Київ на конференцію хірургів УРСР з питань невідкладної хірургії і переливання крові, що вважаю для себе великою честю, і ні в якому консульстві я не був.
- Щодо визначення груп крові, то над цим у районі працювало 9 лікарів, зокрема і я. Можливо, що були одиночні помилки і у мене – при масовому визначенні груп крові помилки можливі. З цього приводу в науці існують особливі пояснення.
(У 1930-ті роки радянські лікарі визначали групу крові за стандартною реакцією ізогемаглютинації (метод Янського). На спеціальну білу порцелянову або скляну пластину наносили стандартні сироватки I, II та III груп. Після цього додавали краплю досліджуваної крові, перемішували та спостерігали, чи відбудеться склеювання еритроцитів (аглютинація) – прим. авт.).
Я попросив слідчого показати мені матеріали слідства, в яких вказано, де саме я помилився. Слідчий пообіцяв привезти їх і більше я його не бачив.
Із запитань слідчого зрозумів, що мене хтось оббрехав зі своїх особистих мерзенних і спекулятивних міркувань. Один з таких Селезньов. Цей лікар видавав за хабарі довідки про брехливі хвороби різним спекулянтам під час важливих сільгоспкампаній. Окрім того, він крав з лікарні медикаменти і продавав їх за подвійною ціною.
На початку лютого 1938 року мені зачитали рішення Особливої наради НКВС СРСР про те, що мені призначили 10 років виправно-трудових таборів. У таборі я більше 9 місяців, працюю за спеціальністю чесно і добросовісно. Прошу переглянути мою справу і дати мені можливість стати повноправним сином Великого радянського народу».
Дружина Б. Шаргеля А. Люблінська, яка також працювала лікаркою у Бобринецькій райлікарні, написала листа-скаргу народному депутату України Жилі. Просила преглянути справу чоловіка. У листі вона писала: «Шаргеля звинуватили у близьких стосунках з головним лікарем Бобринецької лікарні Коваленком, як колишнім учасником контрреволюційної організації. Але Коваленко досі працює головлікарем, а мого чоловіка за робочі стосунки з ним відправили у Сибір».
3 вересня 1942 року Особлива нарада при НКВС СРСР за високі виробничі показники, відмінну поведінку у побуті звільнила з-під варти умовно-достроково. Відбував покарання Б. Шаргель в одному з таборів Комі АРСР. Там же у селищі Залізничників залишився працювати після звільнення. Тобто, за гратами перебував Бернард Маркович п’ять років.
Реабілітований Бернард Шаргель 28 лютого 1956 року трибуналом Київського військового округу.
Володимир Поліщук
[1] ДАКірО. – Ф. 5907. – Оп. 2Р. – Спр. 3383