Взяли розгін «Вересневі самоцвіти» цьогорічні – уже 50-і, ювілейні. А починалося все з літературного руху восени 1970 року, задуманого Спілкою письменників України і реалізованого тижня української літератури на Кіровоградщині у жовтні. Тоді, на цей тиждень, прибуло (в це важко повірити) понад сто письменників, тодішній цвіт української літератури, а сьогодні це класика нашого недавнього минулого: Олесь Гончар, Василь Земляк, Олександр Корнійчук, Микола Зарудний, Олекса Коломієць, Іван Ле, Віктор Близнець, Олександр Сизоненко, Василь Козаченко, Платон Воронько, Дмитро Павличко, Юрій Мушкетик, Володимир П’янов, Дмитро Білоус, Іван Драч, Ганна Чубач, Віктор Кочевський, Микола Вінграновський, Олег Чорногуз, Борис Олійник, Віталій Коротич… Це лиш п’ята частина гостей. Чи треба дивуватись такому потужному духовно-ідеологічному десанту напередодні арештувального 1972 року?
Про це писала преса, друкувала знімки, один з яких ми подаєм сьогодні: пізнайте юного Валерія Гончаренка біля мікрофону в гурті класиків на тлі парку і пам’ятника пріснознаного вождя.
Це було. І дало потужний поштовх утвердженню наших «Вересневих самоцвітів», які щойно заявили про себе радісним скриком новонародженого.
Минуло півсотні літ. І знову осінні небеса над землею корифеїв наповнились голосами письменників сучасності, які прибули з усіх кінців країни. Тепер уже не колонії, країни. З вище перерахованого списку живими є Павличко і Чорногуз. Останній і передав естафету у майбутнє пів cтоліття. 84-річний батько українського сатиричного роману представив публіці свій останій твір – про нашого земляка Віктора Близнеця. Другого фестивального дня особливо гаряче було на подіумі «Книговиру-2020»: Олег Чорногуз з Вінничини відповідав, чи була реакція від Медведчука на його роман «Дари пігмеїв» – не було жодної, зате Віктор Ющенко мобілізував брата Петра, аби створити фільм за мотивами твору, бо письменницька версія його отруєння йому виявилась найреальнішою, але брат не знайшов відповідної суми грошей; Анатолій Кичинський з Херсона читав вірші, всуціль скомпоновані з українських ідіом; Сергій Пантюк з Києва зізнався, що перший свій гонорар 2 рублі отримав з газети «Зірка» за публікацію вірша й потратив ті гроші на морозиво собі та друзям і похід в кіно, а ще враз переорієтувався у виборі майбутньої професії – бути письменником; читали свої поезії Леся Мудрак і Володимир Шовкошитний із столиці, Мирослав Лазарук із Буковини… Управління у справах молоді і спорту ОДА та осередок НСПУ в краї нагороджували переможців 10-го обласного літературного конкурсу імені Валерія Гончаренка: молоду поетесу Марину Єрмолаєву й юного прозаїка з с.Бокового Долинського району Владислава Постоя…
«Вересневі самоцвіти»-50 через коронавірус увібрали в себе цілий букет окремішніх свят: власне театральний фестиваль, свято хорового мистецтва «Калиновий цвіт», книжковий фестиваль «Книговир», конкурс літературний… І це називається тепер хештегом «Veresfest». Минуло лиш два дні з п’яти. Попереду іще три гарячих дні творчості. Чи виправдає себе такий симбіоз мистецтв – говорити рано, хоча вже зараз подейкують про чималеньку суму, витрачену на дійство, а гдядачів, слухачів і читачів у ньому – мізер. Однак не квапмося, почекаймо іще завтра, позавтра й післязавтра. А тоді зробимо висновки.
Дональд Озирач
