Журналіст Віктор Голобородько, який зараз служить у ЗСУ, повідомив, що отримав рекомендованим листом рішення суду у справі про напад і обвинувачення чинного депутата та ексочільника комунального управління Олександрії, який свого часу вирішив доводити свою позицію кулаками.
«І що вам сказати, – пише Віктор у ФБ, — усе не так погано, як я думав. Бо очікував класичний фінал: виправдання обвинуваченого. Але суд і прокуратура так далеко не зайшли. Водночас — креативність таки проявили».У чому ж суть справи?
Керівник фракції ОПЗЖ в Олександрійській міській раді, член постійної комісії з питань прав людини, законності, гласності, антикорупційної політики, місцевого самоврядування, депутатської діяльності, етики та регламенту Геннадій Лоцман обвинувачувався у скоєнні двох злочинів. Як повідомляло інформаційне агентство “Новий громадянин”, справа депутата, яка триває з жовтня 2019 року, потрапила до суду. За інформацією слідства, депутат, що мав під час вчинення імовірних злочинів посаду очільника управління житлово-комунального господарства міськради та статус депутата обласної ради, завдав своєю бездіяльністю та службовою недбалістю тяжких наслідків державним інтересам. Це і стало підставою обвинувачення його у скоєнні злочину за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. Загальна сума таких збитків складає 3 702 593 грн.
Необхідно зазначити, – підкреслив пан Віктор, – що Г.Лоцман не просто мав відповідний мандат депутата, але і перебував у складі комісії, обласної ради, що опікується депутатською діяльністю, свободою слова, правовою та антикорупційною політикою.
Не виключено, що саме наявність імовірних корупційних зв’язків чи використання депутатського статусу і стало причиною того, що поліція двічі закривала провадження по справі. А за час розгляду справи змінились не лише слідчі, але і прокурори, включно із керівником місцевої прокуратури. Міськрайонний суд двічі поновлював кримінальне провадження внаслідок оскарження рішень слідчих про закриття кримінального провадження. На розгляд справи, щодо оскарження рішень слідчих представники поліції жодного разу не з’являлись.
Чому ж депутата обвинувачують у нападі на журналіста? «Новий громадянин» писав: «Цікаво зазначити, що чи не вперше у практиці роботи правоохоронних органів Кіровоградщини порушена кримінальна справа за журналістською статтею, яка є особливою за своїм змістом – мова не просто про перешкоджання журналістській діяльності, а про умисне заподіяння журналісту тілесних ушкоджень у зв’язку зі здійсненням журналістом законної професійної діяльності. Як свідчать матеріали справи, саме журналістське розслідування яке почалось у вересні-жовтні 2019 року викрило факт порушення закону і стало причиною пильної уваги правоохоронців до дій посадовця. Імовірно саме через це, щоб прикрити свою незаконну діяльність і вчинив напад на журналіста Г.Лоцман».
Напад на журналіста, члена Національної спілки журналістів України, редактора сайту «Тексти. Олександрія» Віктора Голобородька стався 23 жовтня 2019 року. А підозра оголошена у серпні 2022 року. Хронологія подій є сама по собі дуже цікава. Наступного дня після нападу, 24 жовтня, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.1 статті 125 та за ч.1 статті 171 ККУ. 125 стаття ККУ – це стаття за нанесення легких тілесних ушкоджень. А от 171 – передбачає відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Слідча направила журналіста на судово-медичну експертизу чомусь лише на наступний день після скоєння нападу. Кваліфікація події, як імовірного злочину проти журналіста відбулась лише відповідного клопотання та його розгляду у правоохоронних органах. Руху по справі практично не було. Це і з’ясувалось потім, коли вдалось оглянути матеріали справи.
Постановою слідчого 17 лютого 2020 року кримінальне провадження закрили «у зв’язку із відсутністю в діях Лоцмана Г.Г. складу кримінальних правопорушень». Копію постанови лише після клопотання заявника було надано 28 квітня 2020 року. 1 травня подано скаргу на постанову. У скарзі було зазначено, що постанова про закриття провадження ухвалена незаконно, за надуманими мотивами, оскільки слідчим взято до уваги лише доводи підозрюваної сторони. Факти, викладені іншою стороною до уваги, на думку заявника, не брались до уваги. Щобільше, записи на відео не досліджено і про них, не дивлячись на їх наявність, взагалі нічого не сказано у постанові слідчого.
У постанові вказано про наявність «загальнокримінального злочину», однак його не кваліфіковано, а відмовляючи у продовженні кримінального провадження слідство спиралось лише на те, що «у темну пору доби нічого, щоб вказувало на його причетність до журналістики… не було».
Разом з тим на відео, відзнятим журналістом випадково на свою фотокамеру, чітко можна почути висловлювання депутата, який називає не лише прізвище, але й вказує на рід занять журналіста та висловлює свою неприязнь до журналіста та його діяльності, внаслідок чого він позбувся політичної посади.
6 травня 2020 року постанову слідчого скасовано судом, а провадження знову відновили 25 червня 2020 року. Справа потрапляє до рук слідчого міськвідділу і отримує чергову перекваліфікацію – частина 1 статті 125, тобто журналістська стаття зникає і з’являється стаття за нанесення умисних легких тілесних ушкоджень.
26 січня 2021 року справа отримує нову кваліфікацію – частина 2 статті 345-1. Ця стаття вже є суто «журналістською» – погроза або насильство щодо журналіста. До речі ця стаття з’явилась у ККУ в 2015 році, після масового побиття та тиску на журналістів під час подій Євромайдану та має упереджувати насильство щодо працівників ЗМІ. Однак 1 лютого 2021 року слідство Олександрійського районного відділу поліції знову закриває кримінальне провадження. 24 червня 2021 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду постанова про закриття провадження, скасовується.
Справа зрушила з місця лише 2022 року, коли матеріали почали розглядати інші слідчі, а прокуратура почала реально вивчати саму історію зі сміттєзвалищем, імовірно ще й через те, що спостерігався зв’язок між нападом на журналіста та кримінальною справою щодо неправомірних дій очільника ЖКГ.
При чому ж тут сміттєзвалище? Більше про це у тексті:
Екологічна катастрофа місцевого масштабу: недбалість чи корупційна залежність?
Якщо звернутись до матеріалів справи, то стане відомо, що перебуваючи на посаді очільника міського управління ЖКГ Г.Лоцман мав всі необхідні повноваження для контролю за діяльністю підприємств, що обслуговують міське сміттєзвалище. Саме Г.Лоцман підписав договір про надання послуг з утримання та захоронення побутових відходів на території сміттєзвалища міста Олександрії. Цей договір укладено із керівником ПП «Олександрія -Еко» Андрієм Вдовіченковим. Про сумнівність законності конкурсу та всі подробиці цієї справи можна прочитати у статті «Очільнику фракції «ОПЗЖ» в Олександрії вручили підозру у вчиненні двох кримінальних злочинів у День Незалежності».
Тож чому внаслідок діяльності приватного підприємства нанесено збитків екології? Це була проста недбалість чи імовірна корупційна залежність від незаконної діяльності? Ось факти яких можна зробити самостійні висновки.
З матеріалів справи відомо, що загальна сума збитків складає приблизно 3,7 млн. грн. У розрахунку збитків одразу три експертизи та висновки. Зокрема, оцінка нанесеної шкоди довкіллю, розраховані Державною екологічною інспекцією за час експлуатації сміттєзвалища за 2019-2020 роки, що нанесені державі – 1 386 187 грн.
Також під час слідства з’ясовано, що прилегла земельна ділянка перетворена на стихійне незаконне сміттєзвалище розміром понад 1 га. Розрахунок Держекоінспекції по збитках з цього факту – 485207 грн. Внаслідок порушення вимог законодавства про відходи та правил експлуатації полігонів побутових відходів і за висновком судово-екологічної експертизи, забруднення землі і підземних вод під сміттєзвалищем спричинило збитки у розмірі 1 831 199 грн.
Текст cbn.com.ua: Інформагенція «Центральноукраїнське бюро новин»
Депутата Олександрійської міськради судитимуть за напад на журналіста та службову недбалість
…За даними слідства, у 2019 році журналіст готував матеріал про корупційну складову при зміні підприємства-утримувача міського сміттєзвалища. Під час зйомки депутат бив журналіста по руці – намагався вибити з його рук фотокамеру. За висновками експертизи, працівник ЗМІ отримав легкі тілесні ушкодження.
Крім того, депутату слідство інкримінує службову недбалість. Мова йде про бездіяльність обвинуваченого при здійсненні контролю за роботою підприємства, утримувача сміттєзвалища. Як наслідок, сміттєзвалище експлуатувалося із численними порушеннями вимог законодавства, що призвело до забруднення землі і підземних вод зі збитками довкіллю…
Ось як написав про це Віктор Голобородько: «Нагадаємо, 24 серпня 2022 року очільнику забороненої фракції ОПЗЖ в Олександрійській міській раді Геннадію Лоцману повідомили про підозру у вчиненні двох кримінальних правопорушень: збитки громаді у 2 млн грн та напад на журналіста. Перше кримінальне провадження відкрили за фактом забруднення земель відходами, що створило небезпеку для довкілля… Друга історія має початок у 2019 році. Саме тоді Геннадій Лоцман напав на журналіста, члена Національної спілки журналістів України, редактора сайту «Тексти. Олександрія» та представника ІА «Центральноукраїнське бюро новин» Віктора Голобородька. Подія відбулась на в’їзді до сміттєзвалища, коли журналіст прибув туди через інформацію про блокування міського звалища комунальниками.
У цій історії є все, що зазвичай супроводжує так звані «журналістські статті»:
– багаторічне безрезультатне кримінальне провадження;
– неодноразове відновлення справи через суд;
– ціла «карусель» прокурорів і слідчих, які зникали зі справи з регулярністю — то раз на кілька місяців, то раз на пів року-рік;
– нескінченні наради, папери, ухвали, процесуальні дії;
– службовці з суддівсько-прокурорськими зарплатами.
Немає лише одного — результату.
Система, яка мала б захищати інтереси журналіста та громади, спрацювала не в нуль, а в мінус. Справу закрили судовою ухвалою… за спливом строків давності.
Не через виправдання.
Не через відсутність складу злочину.
Не через брак доказів.
А за нереабілітуючими обставинами — тобто так, ніби злочин був, але часу, щоб когось бодай формально «посварити», вже… немає.
Потерпілий, нині військовослужбовець ЗСУ, дізнається про це рішення вже після того, як строк на апеляцію минув.
Формально — апеляція можлива протягом 7 днів після проголошення. Але:
копію ухвали суд засвідчує через 18 днів;
надсилає — ще пізніше.
Формально право на апеляцію є. Фактично — скористатися ним украй складно, хоча 18 лютого апеляцію подано, і вона зареєстрована в міськрайонному суді.
Які з цього висновки? Демократія — це не щось раз і назавжди закарбоване.
Це щоденна практика і внутрішня потреба. Без захисту фундаментальних принципів демократичного устрою — кожним і на кожному кроці — Україна ризикує перетворитися на ту саму «малоросійську україну».
І такі рішення — ще один крок у бік найгіршого з можливих сценаріїв».