«Найстрашніше – стояти біля труни своєї матері і нічого не відчувати!»

Перегляди: 1124

Це слова 15-річного Данилка з Кропивницького, який мешкає у дитячому будинку. Його мати була алкоголічкою…

За статистикою, у світі кожна п'ята дитина потерпає від пиятики батьків. Ці переживання мають негативні наслідки й бувають відчутними навіть у дорослому віці. Чи може психолог допомогти таким дітям? Про це розповідає Наталка Потапенко, тренерка центру «Родинне коло», вона більше десяти років працює вихователькою-психологом дитячого будинку «Наш дім»:

– Як правило, алкоголізм рідної людини – це страшна хвороба і велика таємниця, яку інші члени сім’ї намагаються приховати від оточуючих. Якщо дитину вилучають із такої сім’ї, це означає, що таємниця розкрита.

– Мати-алкоголік – це нонсенс. І, звичайно, дітям нелегко жити у такій родині…

– Так, у свідомості таких дітей існує дві мами, наче дві різні людини. Добра, ласкава в періоди тверезості. Тоді вона прибирає в хаті, варить смачний борщ та просить вибачення за свою поведінку. Обіцяє, що більше не буде пити… Проте ці щасливі дні тривають недовго. На зміну приходить запій. Це не життя, а пекло! Добре, коли дитина не самотня і є інші рідні, у яких вона може знайти прихисток. Проте спогад про добру маму настільки вагомий, що переважає над періодом образ і приниження. Кожна дитина у нашому дитячому будинку сподівається, що настане день, мама кине пити і стане доброю! Навіть інколи трапляються випадки, коли діти через цю надію відмовляються бути усиновленими у благополучні сім’ї.

– Чи відрізняються психологічно такі діти від інших своїх ровесників?

– Так, адже у них все по-іншому. Діти, що зростають поруч з алкогольнозалежною матір’ю мають специфічні психологічні особливості, які пов’язані з хронічним стресом та амбівалентними почуттями до батьків. Ці особливості треба враховувати при здійсненні їхнього психологічного супроводу у подальшому житті.

– А які особливі риси характеру вони мають?

– Вони потайливі, скупі на почуття. Схильні на непередбачувані кроки, наприклад, аутоагресію (порізи на руках, травмування, суїцідальні думки). Часто трапляються незрозумілі спалахи гніву, перепад настрою. Бувають страхи і фобії. Скаржаться на погане самопочуття тощо. Такі стани є своєрідним психологічним захистом від навколишнього середовища та обумовлені специфічними психологічними особливостями. Як відомо, для кожної дитини мати – основне джерелом турботи і захисту. Мати-алкоголічка не може стати таким джерелом. Тому дитина не довіряє нікому. Має низьку самооцінку, не здатна ідентифікувати та виражати свої почуття, не вміє просити про допомогу. Про жахливі події свого життя розповідає з посмішкою. Це ознака втрати чутливості. 

Американські дослідники прирівнюють дітей алкоголіків до жертв Холокосту або ветеранів війни у В'єтнамі: вони вижили, але пережите залишило непоправний слід у їхніх душах. Для зцілення така малеча має навчитися довіряти іншим, усвідомити свої почуття та зрозуміти і нарешті дозволити собі відчувати власне горе, виплакати його.

– Це дуже складно. Які кроки застосовують психологи, аби допомогти дитині стати сильнішою?

– Насамперед, слід встановити довірливі стосунки та створити атмосферу безпеки. З цією метою ми проводимо рольові ігри. Наприклад, «Сліпий та поводир». Я завжди виконую роль сліпого, а дитина поводиря. Необхідно, щоб вона провела мене по невеличкій території і я не натрапила ні на яку перепону. Можна гратися у приміщенні або на вулиці. Інша гра – «Безпечне місце». Два учасники по черзі роблять екскурсію по місцях, що не мають загроз для життя і здоров'я інших.

Наступний етап – усвідомлення власних почуттів до своєї матері, реагування на ці почуття. У цьому випадку доречний метод психодрами. Прошу, щоб дитина дала відповідь, що вона відчуває. Якщо не може правильно висловитися, прошу її рухами показати своє почуття. Часом доводиться бачити, як стискаються кулачки, постава нагадує позу ембріона, трапляється блювота, мова стає незв'язною тощо.

Для зцілення також корисною є гра «Завершити незакінчену розмову». У пам'яті дитини існує діалог, обірваний на пів слові, недоговорений. Тож дається шанс висловитися. Ідеальними для цього є техніки «порожнього стільця» та «обміну ролями». Наприкінці терапії корисно провести вправу «Чарівна крамниця». Тут можна придбати такі людські якості, як мужність, довіра, надія, терпіння, здатність висловлювати свої почуття – в обмін на страх, злість, безнадійність, відсутність довіри та інші специфічні риси характеру дітей з алкогольних сімей.

– Чи можна говорити про результати такої роботи?

– Загалом позитивним результатом є зміна світосприйняття такої дитини. Але дуже складно допомогти людині, яка не готова до змін або не має сил до власного одужання. Намагаємося зробити все, аби такі діти у подальшому стали успішними щасливими людьми.

Ольга Кизименко

Надрукувати