Нам загрожує катастрофа з туберкульозом?

Перегляди: 273

Національна служба здоров’я планує фінансувати в кожному регіоні лише один протитуберкульозний заклад, отож, постало питання подальшого функціонування кількох диспансерів та санаторіїв, які надають допомогу пацієнтам, хворим на туберкульоз і на Кіровоградщині.

Під реорганізацію підпадають «Олександрійський протитуберкульозний диспансер», «Староосотський дитячий обласний протитуберкульозний санаторій», «Кіровоградський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» та «Обласний протитуберкульозний санаторій для дорослих» — заклади Кіровоградської обласної ради.

Як зробити цей процес логічним, безболісним, не втратити кваліфікований персонал, приміщення, обладнання та майно і, при цьому, отримати належне фінансування лікувальних закладів від НСЗУ — цю дилему намагалися розв’язати минулого тижня очільники області, профільний депеартамент та керівники закладів.

Чи можна поєднати лікування і реабілітацію? Як спрогнозувати ймовірні наслідки такої реорганізації? Чи будуть заповнені всі місця у санаторіях і як прорахувати видатки? У результаті вирішщили — планувати об’єднання у єдиний регіональний обласний медичний центр двох лікувальних закладів. Доля санаторіїв, що у Старій Осоті і Знам’янці, має вирішитися на нараді за участі фахівців департаменту соціального захисту.

Очевидно, це вимушений крок. Скорочення фтизіатричної служби у нас триває вже не один рік. Ще до медичної реформи йшлося про об’єднання міського протитуберкульозного диспансеру з обласним. Директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Олег Рибальченко тоді стверджував, що робиться це виключно з господарською метою. Лікарі-фтизіатри вже тоді говорили, що це призведе до зниження координації фтизіатричної служби із поліклініками міста. Адже лікарі-фтизіатри не лише проводять амбулаторний прийом та лікування, а й ведуть методичну роботу з раннього виявлення та профілактики захворювання, курирують усі поліклініки, проводять інструктаж медичних бригад для проведення профоглядів дитячого населення шляхом туберкулінодіагностики. Фактично фтизіатрична служба, мов невидима сітка, має охоплювати усю систему лікувальних та поліклінічних закладів. Ця сітка у нас вже не просто дирява, майже роздерта повністю. І це при тому, що уже майже два десятиліття ситуація з туберкульозом у нашій країні характеризується як епідемія!

Чомусь зараз взагалі ніхто не згадує таку біду, як мультирезистентний туберкульоз, адже його носії мають перебувати в окремих ізольованих приміщеннях і не зустрічатися з іншими зараженими. Чи буде така можливість при черговому об’єднанні? Будь-яка реорганізація цієї служби збільшує кількість захворювання. Адже багато хворих не сприймають зміну умов, що може створити для них значні незручності. Вони переходять на амбулаторне лікування. А це значить скрізь і всюди перебувають поруч із здоровими людьми.

То що ж нас чекає після таких скорочень?

Світлана Орел

Надрукувати