Першою адресою в його житті стала тюрма. Батьки за 32 роки шлюбу змогли прожити разом лише чотири місяці. Радянська система відібрала у подружжя 59 років волі на двох: 34 — у Михайла, 25 — у Катерини.
Їхній син мав вирости зламаним і наляканим. Натомість він став художником, чиї роботи радянська влада два десятиліття ховала від глядачів. Днями минуло 86 років від дня народження Богдана Сороки. Він народився 1940 року у львівській тюрмі «Бригідки». Його матір, Катерину Зарицьку, НКВС заарештував ще вагітною, тому перші місяці життя Богдан провів за ґратами.
У червні 1941 року Катерина вийшла на волю і повернулася до українського підпілля. Згодом стала особистою зв’язковою головнокомандувача УПА Романа Шухевича. У 1947 році її заарештували вдруге й засудили до 25 років ув’язнення.
Батька, Михайла Сороку, також заарештували ще до народження сина. Із 60 прожитих років 34 він провів у радянських тюрмах і таборах. У Воркуті створив підпільну організацію українських політв’язнів «ОУН-Північ», а згодом став одним з ідейних лідерів Кенгірського повстання.
Богдана виховували дідусь і бабуся. А в одному класі з ним навчався інший Богдан — Ступка. Після школи друзі разом починали у Львівській опері. У «Лебединому озері» стояли біля трону серед запрошених гостей, у «Кармен» виходили на арену в масовці. Ступка залишився на сцені. Сорока обрав образотворче мистецтво.
У 1964 році КДБ привіз Михайла Сороку до Львова. Його вдягнули у цивільний костюм, видавали за професора з Канади, возили знайомими вулицями й організували зустріч із дорослим сином. Михайлові показували життя, до якого він міг повернутися. Для цього вимагали підписати заяву про відмову від політичних поглядів і погодитися на співпрацю з КДБ — зректися боротьби за незалежність України, за яку він уже віддав десятиліття. Михайло відмовився. Після зустрічі із сином його знову відправили до табору.
Долю Богдана як графіка змінила зустріч з Іваном Світличним. У 1969 році Сорока привіз йому до Києва самвидав від В’ячеслава Чорновола. Світличний показав гостеві рукопис збірки Ігоря Калинця «Відчинення вертепу» й запропонував створити ілюстрації. Богдан ніколи серйозно не займався графікою і спершу злякався. Але прочитав вірші — й побачив у них цілий світ українських образів. Так з’явилися його перші ліногравюри. Книжку з ними видали в Лондоні під назвою «Поезії з України».
Після цього Богдана роками викликали на допити до КДБ, а його графіку не допускали до офіційних виставок. Майже два десятиліття він продовжував працювати без публічного визнання.
Дружина Люба згадувала, що після кожного виклику не знала, чи повернеться чоловік додому. Але залякати його не вдалося. Богдан знав: якщо батьки витримали табори, витримає і він.
Батьки боролися за незалежну українську державу. А Богдан повертав у мистецтво те, що радянська влада намагалася з нього витіснити: українську міфологію, купальські обряди, Сковороду, старий Львів і дерев’яні церкви Галичини.
Зовні він здавався іронічним, навіть саркастичним і непроникним. Але, за словами Люби, з якою Богдан прожив 45 років, за цією завісою ховалася м’яка, вразлива й добра людина. Він любив оперу й удома співав арії з «Фауста». На концерти завжди брав папір та олівець: слухав музику й замальовував рухи виконавців.
Разом із Любою вони мандрували карпатськими селами з наплічниками й збирали старовинні гуцульські трійці — обрядові дерев’яні свічники. Так Богдан створив одну з найбільших таких колекцій в Україні.
Коли його роботи нарешті дозволили виставляти, Богдана часто представляли передусім як сина Михайла Сороки й Катерини Зарицької. Це його зачіпало: за великою історією батьків часто не помічали його самого. Сорока відповідав коротко: «Я все сказав своїми роботами».
Богдан Сорока помер 9 квітня 2015 року під час операції у Польщі. Йому було 74. Поховали митця на Личаківському кладовищі. Михайло Сорока й Катерина Зарицька не дожили до Незалежності. Їхній син — дожив. Богдан побачив, як зникла держава, що перетворила життя його батьків на тюрми й табори. А їхня мрія про незалежну Україну стала країною, у якій він міг відкрито працювати й навчати інших.
Богдан Сорока народився за ґратами. А залишив вільній Україні сотні гравюр, унікальну колекцію гуцульських трійць і покоління своїх учнів.
Українська перемога