«Нас ліквідують, а ми за те … вдячні!»

Перегляди: 497

Запекла боротьба за існування Центральної бібліотеки ім. Д. І. Чижевського в Олександрії несподівано… затихла. Спочатку міська рада в один голос заявила місцевим ЗМІ, що все під контролем, книжковий фонд буде збережено, а бібліотекарів працевлаштовано.

Минав час, процес ліквідації ніхто не скасовував (а й справді, хто його скасує, якщо він розпочався незаконно?), бібліотекарі трималися гідно, були налаштовані боротися і відстоювати існування своєї бібліотеки, активісти теж рухалися в напрямку «розголосити-поширити-діяти-врятувати», аж доки у міській раді не відбулася… нарада, чи принаймні, щось на неї схоже, організоване заступником міського голови. На нараду були запрошені краєзнавці, двоє працівників бібліотеки, активісти, а головне – журналісти міста та району. Цікавим і пізнавальним був процес обговорення подальшої долі бібліотеки (або ж вже туристично-інформаційного центру, за який усі так вболівали).

Керівник центральної міської бібліотечної системи Тетяна Троцюк взялася рахувати відстань від бібліотеки до бібліотеки, намагаючись довести всім, що в Олександрії кількість бібліотек перевищує дозволену. Тільки уявіть собі, в місті цілих 16 бібліотек, і їм вже й так дуже тісно у маленькій Олександрії. Де взялася така кількість бібліотек, не цікавився ніхто. А й правильно, чим більша кількість, тим менший шанс, що від найстарішої в місті бібліотеки хоч щось залишиться. Директор ЦРБ ім. Д.І. Чижевського Надія Чуянова, намагалася запропонувати альтернативу, наприклад, створити центр надання культурних послуг, а разом з ним і зберегти книжковий фонд та працівників, що цілком розумно і обмірковано, бо ж бібліотека проіснувала понад 70 років, і тепер жоден туристично-інформаційний центр її не замінить.

Однак, присутні на нараді просто перебивали виступ Надії Чуянової, посилаючись на те, що, по-перше, для бібліотеки немає фінансування, а, по-друге, бібліотек вже достатньо, а от туристично-інформаційний центр не завадив би. До того ж, формально, на папері він вже є, але в реальності… Напевно, той центр чекав слушного моменту, приміром ліквідації бібліотеки. Скільки Надія Чуянова не намагалася достукатися до представників влади, вони її не почули, Натомість сайт «Голос громади» буквально висміяв директорку, наголосивши, що бібліотеку однак ліквідують, а її позиція, мовляв, не конструктивна, бо ж «…міська влада, яка з повним правом могла б просто не звернути увагу на ліквідацію об’єкта, що належить не їй, а районній раді, насправді з порозумінням поставилася і до культурної, і до історичної цінності…»

Але ж відповідно до змін до Бюджетного кодексу, що були прийняті Верховною Радою України 17 вересня 2020 року (закон №907-IX), вводяться в дію з 01.01.2021, видатки на функціонування таких установ, як наша бібліотека, плануються та здійснюються з бюджетів відповідних територіальних громад. Тобто міська рада мала ще й яке повне право звернути увагу на незаконну ліквідацію закладу, ба більше, вона спочатку повинна була взяти бібліотеку на свій баланс і добросовісно фінансувати, й лише потім говорити про розуміння історичної та культурної цінності закладу.

Після згаданої наради бібліотекарі зустрічають бідолашних активістів, які намагаються врятувати бібліотеку, із покорою і страхом в очах. Адже ще тиждень тому вони були налаштовані боротися. Минулого четверга до бібліотеки завітала ще й заступниця міського голови Ірина Чемерис. Ходили-ходили по всій бібліотеці, міряли, фотографували, говорили, планували… Сіли за стіл, обговорили колективом… Отже, пишемо заяви на звільнення за колективною згодою, а крім того, ще й у Міністерства культури попросимо надати згоду на ліквідацію, розпорядження, яке підписав заступник голови Олександрійської РДА Юрій Коваль без погодження з МКІП. А що, зате міська рада пообіцяла реорганізацію і створення на базі бібліотеки цілих трьох юридичних установ. То чому ж самим бібліотекарям не попросити згоди на ліквідацію?

Міська рада, не взявши бібліотеку на баланс і не показавши жодного офіційного документа, просить спочатку ліквідувати, а потім створюватиме щось наново. Здавалося б, коротшого шляху не існує. Запитуємо, чи бібліотекарів не хвилює те, що подальша доля бібліотеки залежить лише від слів посадовців, вони відповідають: «Ми віримо в людську порядність». Настільки вірять, що під дописом міської ради написали: «Вдячні вам за підтримку…».

Чи вони так налякані, чи настільки стурбовані долею бібліотеки, що не помітили умови, за якої їхній заклад реорганізують: «…вирішено скласти спільне звернення до Міністерства культури України з проханням надати згоду на завершення процесу ліквідації бібліотеки. Адже в подальшому це дасть можливість на її базі створити перспективні культурні об’єкти…». Тобто все-таки бібліотеку ліквідують, і ліквідують не за розпорядженням Коваля, а на прохання самих бібліотекарів. У будь-якому разі, немає жодних офіційних документів. Бібліотекарі, виходить, своїми ж руками знищують те, що існувало майже століття…

Читацький колектив ЦРБ ім. Д.І. Чижевського

Надрукувати