У ці розквітлі дні святкує свій ювілей людина, яку знають у всіх куточках Кіровоградщини. Її голос звучав мало не у кожній оселі, та, власне, звучить і досі. Наша радіо-Маша – так ласкаво і прихильно називають журналістку Марію Лебідь колеги і слухачі.
Про неї можна багато розповідати. Та найголовніша риса цієї тендітної стрункої чорнявої жінки – небайдужість. Вона ж не лише читає у студії написаний заздалегідь текст, вона буває у найглухіших селах, намагається почути сторони у конфліктних ситуаціях, достеменно розібратися, як там справи у новостворених громадах і ще багато й багато чого, щоб потім ці голоси донести до нас, щоб і нам не було байдкже, щоб нам стало легше розібратися, де таки правда, а де відверта брехня.
Так само небайдужим вона була членом виконкому міської ради, допомагаючи найгостріші міські проблеми виносити у публічну площину, на світло, де добре видно чиїсь недоробки, халатність, бездіяльність чи й зловживання.
Вона була першою журналісткою, яка вистояла у суді проти нахабного служителя Феміди, про чиї нечисті руки через її передачу дізналася вся область. Пригадую, тоді уся журналістська братія приходила на засідання суду.
Марія Лебідь була ще й першим головою громадської ради при облдержадміністрації. Так само небайдужим: весь час закликала громадських лідерів, хоч і не всі з них були справжніми лідерами – не мовчіть, говоріть, заявляйте, пропонуйте, дійте!
У журналістику прийшли уже молодші й проворніші. Але ось зустрілись із Машою на пресконференції після однієї з панельних зустрічей «АгроЕкспо». Чомусь тільки її зацікавив молодий фермер з Одещини, який активно намагався донести свою позицію. Тільки вона один за одним ставила запитання спікерові, інші ж журналісти німували, як підставки для своїх мікрофонів чи блокнотів-диктофонів.
Хай квітнуть весни, наша радіо-Машо!
Світлана Орел