У Льотної академії знову новий керівник. І знову – виконуючий обов’язки. Цього разу людина із солідним послужним списком, і головне – з відповідним науковим званням. Не юрист. Навчальний заклад очолив кандидат технічних наук Володимир Максимов.
У 1980 році він закінчив з відзнакою Київський інститут інженерів цивільної авіації, з 1989 року – кандидат технічних наук. Працював в органах управління цивільної авіації Європи (член Координаційного комітету Європейської Конференції ЦА, відповідальний за розвиток аеропортів Європи і здоров’я авіапасажирів).
З 1997 по 1998 р.р. – перший заступник Міністра транспорту – Голова Укравіації. Генеральний директор Державного авіаційного підприємства “Україна”, з 2000 по 2002 – заступник Міністра транспорту – директор Державного департаменту авіаційного транспорту України, з 2002 по 2004 – голова Державної служби з нагляду за безпекою авіації.
З 2013 року доцент кафедри підтримання льотної придатності повітряних суден Національного авіаційного університету. За час науково-педагогічної діяльності став автором та співавтором понад 45 наукових та навчально-методичних робіт.
Володимиру Олексійовичу довелося працювати із відомими та креативними міністрами – Валерієм Черепом, Валерієм Пустовойтенком, Георгієм Кирпою. Він був у них заступником. Чому не піднявся по цій драбині угору? Був занадто скромним, чи навпаки – непокірним?
Принаймні у серпні 1998-го року Президент України Леонід Кучма звільнив його з посади своїм Указом. У документі зокрема сказано: «Звільнити МАКСИМОВА Володимира Олексійовича з посади першого заступника Міністра транспорту України – Голови Державної авіаційної адміністрації України за незабезпечення виконання Указу Президента України від 15 січня 1998 року N 17 ( 17/98 ) "Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України".