Одеський музично-драматичний театр ім.В. Василька на Всеукраїнському театральному фестивалі «Вересневі самоцвіти» представив п’єсу «Одруження».
У основі – класичний гоголівський сюжет. Його головна героїня Агафія Тихонівна палко мріє про весілля, про судженого: щоб був він найгарніший, найрозумніший і… – можна продовжувати і продовжувати – най-най-най… Щоб знайти такого, вона звертається до професійної свахи – Фекли. Один за одним приходять наречені. Як же вибрати, хто кращий?..
Молодий режисер Іван Уривський вирішив розповісти про це не стандартно. Тому відійшов від конкретики: часу, одягу, стану героїв, місця, де відбувається ця «цілком неймовірна подія». За його словами, цікавіше не просто розповідати історію, а «відкривати світ автора, заходити у п’єсу не через парадні двері, а через службовий вхід. Так можна знайти більше й пірнути глибше, і тоді вже не буде потреби дивувати чи епатувати глядача». Він прибрав гоголівську об'ємність характерів і представив образи-функції, образи-маски: женихи, сваха, злий геній, дівчина, яка шукає нареченого.
Уважний глядач може зробити висновок, що подія відбувається в українському селі. На сцені колодязь із високим журавлем. Фекла і Агафія одягнені у вишиті українські сукні. У виставі всі наречені, яких наворожила сваха, однакові. До речі, їх не п'ять, як у Гоголя, а шестеро. І одягнені в однакові сірі хламиди, що приготувала їм Гафія. Тож, за задумом постановників, головна героїня байдужа до усіх однаково. Щоб зробити вибір, вона чекає чиєїсь поради. І таким радником для неї став Кочкарьов, який протистоїть намірам свахи. Якщо у п'єсі Фекла чимось нагадує відьму Солоху, то Кочкарьов за своєю поведінкою схожий на Мефістофеля або булгаковського Воланда. Він спочатку надоумив Гафію відмовити усім женихам (вручити гарбузи), крім найбоязкішого Подкальосіна. А останнього умовляє зробити дівчині пропозицію. І тут починають буяти пристрасті й сумніви головних персонажів, які повсякчас підігріваються діями і словами Кочкарьова. У фіналі вистави вбрана у вінчальну сукню Гафія проганяє (топить у колодязі) Подкольосіна, як і своє уявне кохання і бажання вийти заміж.
Варто зауважити, що значну роль у спектаклі відіграють рухи, пластика, що часто є важливішими, ніж слова. Під час дійства лунають українські пісні. Чутно крик сови.
Загалом, спектакль вийшов заворожуюче-красивим, пластичним, і, безперечно, цікавим.
Ольга Кизименко
