Ольга Долинська – перетворювачка степу

Перегляди: 1017

Нещодавно в м. Долинська на Кіровоградщині тривали урочистості з нагоди 180-річчя Ольги Федорівни Долинської, від прізвища якої і походить назва цього степового містечка. У минулому місцеві краєзнавці багато писали про неї, але все більше вигадки та легенди. Тільки кілька років тому в трьох випусках наукового збірника «Інгульський степ» з'явилися докладні статті Віктора Маруценка, де дослідник на базі аналізу архівних докуметів і дореволюційних видань спростував ті небилиці про Долинських, які поширювали з часів більшовиків, і навів нам нові цікаві дані про цю родину.

Помістя Ольги Долинської (нині село Маловодяне)

Тут спробую їх дещо розширити, особливо про рід Долинських, від якого Ольга Федорівна і отримала прізвище. Нам відомо з видання «Спеповики» (2007 рік) того ж Віктора Маруценка, що Ольга Федорівна народилась 1червня 1845 року за ст.ст., її батько Федір Іванович Бурдзинкевич був поміщиком, власником с. Миколаївки (Мар’ївки). Також добре відомо, що чоловік Ольги Федорівни – Орест Іванович Долинський (1833 р. н.), від якого, звичайно, і дісталося їй це прізвище. Нещодавно вдалося дізнатися, що Орест Іванович закінчив знаменитий Рішел'євський ліцей м. Одеси (в переліку його випускників 1854 року він значиться під №34). Згодом він стає колезьким секретарем, був внесений в II частину дворянської родословної книги Херсонської губернії. Орест Долинський – землевласник, його землі розташовувались при с. Федорівці і хуторі Литвинове. В довідниках «Весь Елисаветград» за 1909 і 1911 роки зустрічаємо О.І. Долинського серед почесних суддів Олександрійського повіту Херсонської губ. У подружжя Ореста і Ольги Долинських були четверо дітей – Іван, Ольга (за чоловіком Шершеневич), Віра (Герасимова), Олена (Журавська), всі вони були дворянами-землевласниками. Самій Ользі Федорівні на 1915 рік після смерті чоловіка належало 1052 дес. і 1328 саж.

Існує цікавий переказ про походження назви села Водяне, записаний від корінних жительок села К.О. Снігур і М.С. Мандригаль, де зокрема значиться наступне: «Ольга Долинська не раз гостювала в Іванівці і милувалася витвором приятеля Миколи Давидова… Степову балку Микола Львович перетнув кам’яною греблею і перетворив у рукотворне озеро. Вирішила і в себе створити диво. У горловині балки на околиці села перегородила потічок високою греблею. Обсадила вербами і осокорами. Замість традиційного рову для стоку води, обладнала звивисті кам’яні потічки і каскад таких же невеличких кам’яних порогів. Дорослі купалися в рукотворному озері. З берега по дощаній доріжці заходили у своєрідну гардеробну на воді, роздягалися, вбрання складали у шафки. Через прорізи у підлозі опускалися у воду і попід стінками випливали до човнових причалів і на водний простір. Малеча разом з онуками Долинської забавлялася у кам’яних потічках і на порогах, якими постійно струменіла вода. Жінкам на кам’яних порогах зручно було праниками вибивати і полоскати білизну. Взимку, коли пороги сковувала крига, малеча на санчатах і так званих громаках із кізяків і криги спускалася з високої греблі на широкий вигін».

Фрагмент карти середини ХІХ ст. з маєтностями Долинських – сільцями Бойківка (Бойкова) і Мажарівка

У 1910-х роках Ольга Федорівна проживала в Одесі по вул. Херсонській, буд. 30 (будівля збереглася і донині). За свідченнями краєзнавця А.О.Манжелія (Долинська-Бокова), батько якого особисто знав Ольгу Федорівну, після поразки українських визвольних змагань і захоплення влади більшовиками, колишня поміщиця не залишила рідний край, хоча всю власність у неї і відібрали, а жила за рахунок продажу особистого майна, яке в ті часи оцінювалося в копійки. За іншою версією, О.Ф. Долинська емігрувала у Францію.

У своїй статті до ІІІ випуску вказаного вище наукового збірника мені вдалося довести, що відомі в краї поміщики Долинські походять з роду Семена Долинського, два сини якого купили собі землі на мальовничих берегах річки Бокової. Невеличку гілку їхнього великого родинного дерева можна описати так: 3) Орест – син Івана Стефановича і Марії Степанівни Долинських; Іван Стефанович – корнет, штабс-ротмістр, капітан; його маєтності – село Водяна (Миколаївка); 2) Іван – син Стефана Семеновича і Софії Данилівни Долинських; Стефан Семеновичм – поміщик, прапорщик, власник сл. Мажарівки (нині у складі с. Бокова Долинського р-ну); свої маєтки Мажарівку і Бойківку С.С. Долинський купив у майора Мажарова в 1787 році; 1) Стефан – син Семена Долинського, народився приблизно в 1720 р.; поки що не вдалося знайти даних про Семена Долинського.

Владислав Сердюк, редактор збірника «Інгульський степ», історик-докторант УВУ (Мюнхен)

Надрукувати