Нарешті завершилися вибори у нашому педагогічному університеті імені В. Винниченка. Це був багастостраждальний процес. Точніше довгостраждальний. Тричі по два тури. Очевидно, правила змінювались по ходу, бо ж хіба відразу не можна було встановити заборону балотуватися діючому ректорові, який відбув дві каденції?
Після двох виборів, які врешті закінчилися нічим, з доброго дива (чи з протекції або й прямої вказівки з міністерських кабінетів?) виконуючим обов’язки ректора став юрист, який ще тільки кілька років тому прийшов працювати у цей навчальний заклад, Євген Соболь. Йому протистояв можна сказати ветеран педагогіки, але скомпрометований прислужництвом недемократичній владі, Валерій Радул. У першому турі їхній двобій закінчився нічим: Соболь отримав на три голоси більше, але жоден кандидат не набрав половини голосів виборців.
Другий же тур, схоже, приніс перемогу Євгену Соболю, який отримав 222 голоси. Ці три двійки теж не половина виборців, але половина плюс один тих, хто взяв участь у голосуванні. У іншому випадку міністерство могло б піддати сумніву такий результат. Але, схоже, не в цьому. Бо як сказав один із викладачів, йти проти Соболя, це те саме, що плювати проти вітру.
Вперше в історії педагогічного вишу його очолить людина без педагогічної освіти.
Світлана Орел