На початку червня – 155 років від дня народження Костянтина Кропивницького.
Народився майбутній актор і режисер 1870 року в містечку Бобринець Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Після чого був підкинутий до Марка Кропивницького та Олександри Вукотич – першої дружини драматурга.
Марко Кропивницький згадував у своїй «Автобіографії (за 65 років)»: «Дружина моя любила театр і грала вона непогано; бувши огрядної, гарної постаті, невеличкого зросту, з великим поспіхом виступала вона в водевілях російських і українських. (…) Сімейне життя її було невдале: вона не доносила першої дитини і породила її мертвою, а через рік така ж напасть спобігла, і на третій рік також… Нарешті нам підкинули дитину, і Олекс[андра] Костянтинівна віддала їй всю свою душу».
Зростав маленький Костянтин Вукотич-Кропивницький в тому самому будинку, де зараз знаходиться меморіальний музей Марка Кропивницького. У листах М. Кропивницького до знайомої А. Маркевич періоду 1880-1881 рр. багато мовиться про дітей, як батько, Кропивницький вболіває про хворих на той час Марусю та Костю. Марко Кропивницький дуже багато приділяє увагу своєму синові, зокрема бажання Костянтина стати актором було їхньою спільною мрією: «Читай тільки серцем і душею, а не одними губами, ‒ повчав М. Кропивницький. ‒ Не зупиняйся на рядках і римах, а зупиняйся на змісті».
Костянтин Маркович закінчив Одеське комерційне училище, протягом 1890—1903 років працював у трупі Марка Кропивницького, у 1903—1904 роках — у трупі Федора Волика. Керував аматорськими театрами Народної аудиторії та при заводі Гена в Одесі.
Костянтин Вукотич-Кропивницький зіграв у таких ролях: Петро («Наталка Полтавка»), Хома Кичатий («Назар Стодоля»), Остап («Тарас Бульба»), Влас, Семен, Зінько («Олеся», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Чмир» Марка Кропивницького), Старшина («Борці за мрії» Івана Тогобочного).
Після смерті батька син грав замість нього на сцені.
Помер Костянтин Маркович 1919 року в Одесі.
Літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого