Не стало Миколи Фірсова, талановитого скульптора-кераміста, який створив цілий світ українського дива – з його міфами і реаліями, пісенністю і звичаями, традиціями і гумором. Гарний світ, добрий світ – Україну, якою він її бачив.
По закінченні скульптурного відділення Одеського художнього училища імені Грекова, Микола Іванович з усіх видів пластики обрав для себе кераміку. Він знайшов можливості поєднати у ній специфіку матеріалу, жанрові особливості широкої образотворчості і вдихнути у неї живу правду умовної дійсності. Переді мною – плакета «Ярмарок», котру він подарував мені після однієї з виставок. Щоразу, коли дивлюсь на неї, бачу перед собою її автора – скромну трудящу людину, в якої, здавалося, долоні і пальці – кольору глини. Він багато зробив за своє життя, порадував не тільки шанувальників мистецтва, а й глядача загалом теплим гумором та глибоко оптимістичним поглядом на світ. Його сюжети прості, добрі, часом до болю зворушливі. Здавалося б, звичайний базар, бачений малим Миколкою у дитинстві, Але ж отой спогад – молодиця з гусаком на руках (може, купила, може, продає), підгуляла трійця – дві тітоньки і чолов’яга з гармошкою, дядько з коровою на продаж, лоточниця з бубликами, шанувальники пива біля бочки з ручним, радянського зразка насосом, дітвора, що купує цукерки– півники…– той спогад не загубився в роках, а нагадав, що дитинство залишається з нами. Оті цукерки-півники з базару…
Роботи Миколи Івановича можна довго розглядати, вони часто сюжетні, викликають бажання не поминути жодного з його персонажів – «Великої родини» за святковим столом, класичних фантазерів у «Мисливських оповіданнях», замріяного художника, двох стареньких на лавці у дворі, до чиїх ніг притулився котик, ото й усе, що залишилося на старість… А ще він зумів з посмішкою зобразити у рельєфі хористів Любовича та колег-художників у «Виставкових клопотах».
Фірсов став визнаним майстром рельєфного пейзажу, автором, що намагався осмислити історію України та наше місце в ній… Втім, що сьогодні вдаватися у переліки. Не стало Художника, глави талановитого сімейства Фірсових – Миколи Івановича, Нелі Федорівни, синів Олександра та Сергія, які своєю творчістю вийшли на нові горизонти в національному мистецтві кераміки. Поєднавши духовність і щирість спадщини сільських гончарів із художньою мовою мистецтва професійного, вони розірвали замкнуте коло утилітарності й розширили можливості кераміки, збагативши її палітру.
Світ став біднішим на одного Майстра. Мир праху твоєму, Миколо Івановичу. Добра пам’ять про тебе залишиться у спогадах тих, хто тебе знав і любив, а майбутньому ти подарував свої твори, котрі зберігаються у музеях та приватних колекціях в Україні і за рубежем
Броніслав Куманський, мистецтвознавець, журналіст
На фото: Микола Фірсов з дружиною під час відкриття виставки його творів