У Кропивницькому в бібліотеці Дмитра Чижевського відбулася презентація унікального для України видавничого проєкту – трилогії методичних порадників з кадетського напрямку підготовки. Матеріали розроблені на основі досвіду роботи кадетського підрозділу ліцею «Сокіл» Кропивницької міської ради і адресовані одразу трьом аудиторіям, які формують кадетське середовище, – педагогам, батькам і самим вихованцям. Автором ідеї та основним виконавцем видання став директор Центру національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді «Інгульська Січ» Кропивницької міської ради Валерій Андрійченко.
Пан Валерій багато зробив для національно-патріотичного виховання молоді. І це видання – своєрідний підсумок, узагальнення його багаторічного досвіду. Але чому кадети? Від цієї назви за три кілометри віє російськими конституційними демократами (саме так коротко вони називались), ліберальної партії, яка, однак, не виходилп за рамки імперського світогляду.
Валерій Андрійченко, пояснюючи цю назву, послався на журналіста Романа Яненка. Ось що той пише: «Саме слово cadet – з французької. Означає – "молодший". В Європі саме французька культура 17-18 століть започаткувала традицію спецшкіл, де виховували молоде покоління майбутніх офіцерів, воєначальників і держслужбовців. Наполеон Бонапарт казав: "Майбутнє армії вирішується не на полі бою, а в школах, де виховують її офіцерів". Далі ідея розповзлася іншими країнами, бо працювала. Дітей з самого малечку вчили любити і захищати Батьківщину. В Європі навіть сьогодні існують історичні приклади таких закладів. Приміром, Hamina Cadet School у Фінляндії, яка ще з ХІХ століття в рамках Великого князівства Фінляндії готує дітей до службових ролей у суспільстві, включно з цивільними посадами. У Сполучених Штатах діє U.S. Military Academy Preparatory Schools, що готують юнаків і дівчат до служби – це пряма аналогія сучасних кадетських ліцеїв. У Великій Британії теж є школи з військовими традиціями, у Канаді – Royal Military Colleges, які виховують майбутніх офіцерів. Все це означає одне: кадети – не імперський "винахід" однієї держави, а частина великої освітньої традиції.
Відомий історик Тімоті Снайдер якось зазначив: "Коли імперія втрачає майбутнє, вона намагається монополізувати минуле". Попри те, що у 18 столітті царська Росія зкопіпастила кадетську традицію, в останніх кілька десятиліть ru-пропаганда намагалася закріпити кадетство в головах українців, як щось російське. Це було не просто, адже довелось добре приховати, як "попередники" – більшовики повністю знищили кадетські корпуси, вважаючи їх джерелом опору червоній владі і колискою буржуазних настроїв».
Це все добре. Але ж чому ми орієнтуємося на чужу традицію, коли у нас є своя – «Пласт», де акцент теж на спорті і на національно-патріотичному вихованні? Валерій Андрійченко коментує це так: «Пласт не заходить. Я пробував. «Джура» не заходить. Я також пробував. Я в цій темі більше 30 років. Я про практичний вимір. Я також вболіваю за «Пласт» і прагнув створити осередок «Пласту», проходив курси, спілкувася з партнерами. Читав закордону літературу (дещо взяв і для кадетів). Років 10 тому. У мене не вийшло. Здається, у нашому місті з «Пласту» маштабуватись не вдалось нікому. А кадетський підрозділ дав допрофесійну мілітарну освіту парі тисяч дітей. Чоловік 150 випускників є зараз офіцерами сил безпеки і оборони чи курсантами військових внз (за період 2012-2026 рр.).