Якщо у Кропивницькому кудись заганяють бульдозер чи екскаватор, то обов’язково знайдуться люди, котрих це стурбує. Не з добра, мовляв, риють. Особливо якщо це відбувається у відпочинковій зоні.
Цього разу мова піде про сосново-листяний ліс між Новомиколаївкою та Лелеківкою. І конкретно – про ставок під народною назвою Котяче Око. Наразі майже безводне через тривалу посуху Котяче Око подовбане ковбанями зі слідами зубців екскаватора. Що це? Спроби поглибити дно? Намагання намити піску для будівництва? Чи хтось черпав родючий мул для городу? Так чи інакше водойми вже як такої нема, а є подоба Аральського моря.
Котяче Око було найближчою до Інгулу штучною водоймою з каскаду так званих Солдатських ставків. «Воєнна» назва з’явилася тому, що в радянські часи неподалік дислокувалася військова частина, де солдати розводили домашніх тварин і брали з тих ставків воду для ферми. Пізніше ставки стали в пригоді дачникам для поливу.
Всього ставків п’ять. Три давніших включно з Котячим Оком – на одній лінії, один збоку ближче до аеродрому і ще один близько від Котячого Ока викопали після 2007 року жителі «крутого» масиву на правому березі.
Ці водойми живляться з кількох джерел. Найвище з них починається в нижній частині садового кооперативу імені Тімірязєва. Береги поступово заросли деревами, кущами і дрімучим очеретом. Котяче Око так замулилося та обміліло, що кладки вже ведуть не до води, а на порепане дно, стік в Інгул припинився.
В останні роки на берегах з’явилися ознаки окультурення – дитячий майданчик, декоративна доріжка, перила; дерева очистили від сухого гілля, а чашу ставка частково обклали бетонними плитами. Цей благоустрій пов’язують зі стараннями жителя Кропивницького Василя Рубана. Він з однодумцями мав намір розчистити замулені джерела. Але цей процес гальмується через різні, в тому числі і бюрократичні причини.
Та ще більший сум і навіть відчай викликає ставлення до ставка і прилеглого ліска самих городян. Більшість із них приїздить сюди машинами і привозить із собою цілий «ресторан». Теоретично хоча б той із компанії, хто за кермом, мав би бути тверезим настільки, щоб зібрати всі пляшки та сміття після пікніків у багажник і вивезти. Практична ж статистика дорожньо-транспортних аварій свідчить: багато водіїв їдуть у такому стані що світу білого не бачать, не те що мотлоху після своїх пиятик. Весь він осідає або на березі, або на дні колишнього ставка – і чхати відпочивальникам на вицвілі під сонцем застереження та заклики дотримуватися чистоти.
Ніна Даниленко
