Хто ж порізав алею лип на Пацаєва? Міська рада дала відповідь, що немає до цього стосунку. Дерева покалічили на замовлення підприємця, який викупив стоянку (поруч із ковзанкою «Слайз») і вирішив там наводити «порядок».
«Порядок» у Кропивницькому завжди починається зі знищення дерев. Я не знаю, чому це так. Це якась хвора особливість жителів цього міста. Олександр Юрієвич Коваль, як він представився, розповів, що за гроші найняв «Єлізавету», щоб вона зрізала в лип всі гілки, бо так він розуміє красу. Сказав, що він «друг Васі Рубана». Тобто будь-хто в цьому місті, якщо він друг депутата, може просто заплатити гроші тим, чий бізнес – переробка деревини на пелети – і покалічити будь-які дерева в місті так, як йому захочеться.
Позиція спецінспекції просто вбила. Вони сказали: «А шо тут такого? Це ж не до пенька зрізано, воно ж відросте? Я їх тут за листя штрафувала постійно, а тепер буде чисто і красіво». Це, нагадаю, інспекція, яка має стежити за збереженням комунального майна. Тільки коли я підняла скандал – почали дзвонити, виясняти, і сказали: «Ну, ладно, складемо протокол».
Протокол на Коваля склали, засідання комісії буде 16 грудня, і я більш ніж впевнена, що ніхто його не оштрафує, бо він там їм розкаже про те, що він зрізав сухі гілки і що зробив красіво. При цьому Коваль заявив, що має намір обрізати й інші липи – ті, що ростуть до кінця його паркану. Бо хоче тут класти плитку замість асфальту, ставити новий паркан і навіть, так він сказав, лавочки. Та ніхто ж не проти! Тільки чим дерева заважають це робити? Чому ту саму лавочку не можна поставити в затишному затінку дерева – для чого треба те дерево калічити?
Поки що Коваль сказав, що інші дерева не буде обрізати. Але я, чесно, вже не знаю, що чекати від усіх цих дивних людей.
*** *** ***
Я стільки років, стільки своїх нервів віддала, щоб просто довести жителям цього міста таку просту для мене – і складну для них – ідею, що дерева дарують кисень, який дає нам здоров’я, а конкретно в Кропивницькому їхнє листя захищає нас від радіоактивного пилу, який летить в наші легені і через який кількість захворювань на рак легенів випереджає з великим відривом всі інші міста України.
У мене таке відчуття, що я не змогла нікому нічого довести. Це просто ментальність жителів цього міста – вони вважають дерева чимось поганим і зайвим.
Це яскраво відчувається, як тільки з цього міста виїжджаєш і бачиш інші міста, інших людей, інше ставлення до дерев. Я писала окремо про Одесу, яка вражає своїми величезними деревами з гніздами пташок на центральних вулицях. Я недавно була в Долинській – Божечко, маленька непримітна Долинська. Там центр міста – це величезний парк і алеї дерев у чотири ряди, які НІХТО НІ ОДНОГО РАЗУ НЕ ОБРІЗАВ. Міська рада захована в деревах, прямо перед входом в неї росте гігантський дуб, і ніхто не вважає листя сміттям, а пару раз в день виходить працівник із такою спеціальною «дуйкою», і просто здуває листя на обочину. Там пахне осіннім листям і лісом.
А в Кропивницькому центр міста – це вмираючі липи, які десять чи більше років назад (ще при Пузакову) були обрізані так, як зробив Коваль на Пацаєва. Зараз їх поступово спилюють. Пошкоджене дерево всихає не відразу – перші роки воно активно випускає стресові пагони, і здається, що воно «відросло». Але «імунутет» дерева назавжди зруйновано – проходить 5-10 років, і його підточують гниль і грибки – це тривалий і непомітний процес.
Мало лишилося в місті непокалічених дерев, де було б просто приємно і затишно гуляти. Алея лип на Пацаєва була одним із таких місць, але ж бачите – і її оголосили некрасівою.Я, чесно, не знаю, як можна змінити покалічену ментальність людей, які вважають, що калічити дерева – це красиво.
Надія Паливода, «Озеленення Кропивницький»
P.S. 2 грудня. Під вечір. Поблизу Котячого ока (озера) сосни на землі – десятками. Рівні до 10 м, під дошку, були й сухі. Робітники, навчені, в атаку: «Фоткаєш, не даєш працювати, в госпіталі воїни будуть без тепла. Альо, СЄМЬОНОВНА»…
Та дала команду зазнімкувати мене і пообіцяла розібратися. Зі мною. Щоб не рипався.
Не тре ворожити – пиляла «Єлизавета». Робітників, напевне, навчили, що казати. Раніше бачив, як звідти виїжджала вантажівка кубів на вісім гарної, в метрів десять, соснини. Не сухостою.А як там у записах? Чи не по 2 куб.м. на авто? Та тож – сотні кубів деревини! І не вся – на опалення госпіталю»=.
Як глянути на ту частинку Лісопаркової – серце рве. Пиляють… Наше з вами повітря. Наше з вами життя. І все з папірцями. Отими, хто підписує зверху безкарній і завше виграючій тендери (і безтендерство) улюблениці нашої міськвлади «Єлизаветі».