Приїхала Софія – Івана вислали з України

Перегляди: 703

Нещодавно літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого міста Кропивницького відзначив 25-річний ювілей. Одним із цікавих напрямків його популяризації може бути дослідження історії самого будинку та садиби, зокрема, через спогади відомих людей, які тут перебували у різні часи.

Серед таких – Софія Федорівна Русова, уроджена Ліндфорс, українська просвітителька, педагог, прозаїк, літературознавець, громадська діячка, одна з піонерок українського жіночого руху. Народилася 1856 року у селі Олешня на Чернігівщині. Її батько полковник шведського походження Федір Ліндфорс, мати – француженка Ганна Жерве. Софія – дочка генерал-губернатора Омська. Родина перебралася на Чернігівщину із Сибіру, аби врятувати старших дітей від туберкульозу, мовою спілкування у родині була французька. Погодьтеся, так часто трапляється з видатними людьми, що геніальне – на межі національностей. Батьки Софії Русової були відомими лібералами, демократами й меценатами – в Олешні збудували церкву, добротну школу, опікувалися життям місцевих мешканців.

Софія Федорівна прожила дуже насичене й складне життя, неодноразово бувала і в наших краях разом зі своїм чоловіком Олександром Русовим, який працював над статистичним описом Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. У Єлисаветраді вони тісно спілкувалась із багатьма відомими діячами українського просвітництва.

Педагогічній спільноті України відомі роботи Софії Русової у галузі дошкільної освіти й виховання, але загалом про цю неймовірну жінку – істинну українку за світоглядом і вчинками ми знаємо мало… Найповніша картина її життя постає у книзі «Русова Софія. Мемуари. Щоденник», яка була видана у 2004 році. Вперше в Україні були надруковані спомини видатної української громадської діячки, яка здійснила неоціненний внесок у розвиток національної освіти нашого народу.

І завдячуємо появі видання, перш за все, українському історику, професору Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимиру Сергійчуку, який досліджує та популяризує внесок українців у розвиток світової науки й культури. До речі, у листопаді 2002 року під час проведення у Кіровограді київським товариством «Знання» курсів з українознавства, серед провідних науковців, з якими пощастило нам поспілкуватись, був і Володимир Сергійчук. Багато хто це пам’ятає, адже мали можливість тоді прослухати його лекції та отримати бібліотечку українознавчої літератури. Саме він став редактором видання щоденників Русової та автором передмови.

У складні часи творення української державності початку ХХ століття життя Софії Федорівни було пов’язане з постійними переїздами, неодноразово вона бувала і в Єлисаветграді. Пропонуємо уривки із цього унікального видання: послухаємо саму Софію Федорівну, її голос історії…

Таким чином, у своїх спогадах Софія Федорівна Русова підтверджує той факт, що саме її перебування у сім’ї Тобілевичів у Єлисаветграді стало причиною заслання Івана Карповича до Новочеркаська, де він розпочав свою творчу працю як драматург.

На сьогодні на території садиби Тобілевичів – літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого, відкритий 24 вересня 1995 року з нагоди 150-річного ювілею знаного українського драматурга, корифея українського професійного театру І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича). У цьому будинку він мешкав з 1872 по 1883 рік.

На сайті музею розміщена фотокопія графічної роботи М. Добролежі «Будинок Тобілевичів на вул. Знаменській, 13 в Єлисаветграді». Садиба Тобілевичів пам'ятає імена відомих діячів культури 2-ї пол. ХІХ ст.: Миколи Лисенка, Марка Кропивницького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Миколи Аркаса, Марії Заньковецької, Михайла Старицького, Петра Ніщинського та багатьох представників інтелектуальної еліти тих часів.

2013 року фахівці Чернігівського історичного музею імені В. Тарновського створили історико-меморіальний музей Софії Русової у селі Олешня, що на Чернігівщині, це поки що перший музей видатної української громадської діячки в Україні. Експозиція, розмістилася у будиночку на території садиби Ліндфорсів, де народилася видатна землячка.

Окремі розділи меморіального музею присвячені її родині – батькам, брату та сестрам, дітям, друзям, розповідають про педагогічну діяльність як в Україні, так і на еміграції. Окрасою експозиції є меморіальні речі Софії Федорівни, передані її нащадками. Знайшлося в музеї місце й розвиткові гончарних традицій села Олешня та майстерні, створеній колись Ліндфорсами.

Тож, цікавим може бути творчо-діалогічний майданчик цих двох меморіальних музеїв у контексті вироблення новітнього інтелектуального продукту: наука-культура-освіта-туризм! Адже туристи найбільше цінують автентичність середовища, тому взаємні презентаційні проєкти можуть викликати у цільових категорій неабиякий інтерес як у нашій країні, так і в Європі, адже Софія Русова там тривалий час жила, просуваючи український інтерес на світовому рівні!

Лариса Гайда

Надрукувати