Хто насправді є автором тієї частини “Історій” Геродота, де докладно описуються події, що відбулися задовго до нього? Чому, начебто, грек Геродот не наводить жодної версії походження греків, а про походження скитів переказує аж три? Чому історія давніх часів, у якій, нібито, головну роль відігравали греки і римляни називається іменем зовсім іншого народу – античною? Хто такі Гесіод і Гомер, Есхіл, Еврипід та Софокл, де насправді жили музи? Де і коли відбулася Троянська війна, як греки переробили скитський похід Ксеркса на грецький? Ким приходився скитському царю Атею Філіп Македонський? Хто створив Ізраїль? Чому римські історії про Ганнібала і Спартака шиті білими нитками?.. На ці і чимало інших запитань читач знайде аргументовані і вичерпні відповіді у книжці "Хто є хто в античній і біблійній історіях".
Автор наводить неспростовні докази історичних фальсифікацій і не випадково пов’язує в одне дослідження Античну історію та Біблійні оповідки. Бо саме під керівництвом Церкви писалася історія давніх часів – у Греції та Римі, і освячувалася у Візантії та Ватикані. На численних фактах також доводиться, що основи сучасної цивілізації – мова, культура, релігії тощо – були закладені на території України. І все це підтверджується великою кількістю ілюстрацій та географічними картами.
Автор дуже скрупульозний у дослідженні Слова (імен, назв тощо), бо “Споконвіку було Слово... і Бог було Слово... Усе через Нього постало” (Біблія). Йому вдалося розгадати чимало писемних таємниць глибокої давнини. Приміром, прочитати напис на Ольвійському пам’ятнику ІV ст. до н. е., здійснений давньоукраїнською мовою, а не давньогрецькою, як вважалося раніше. У написі перераховуються племена, що мешкали на нашій землі. Серед них греки, яких Ольвія нібито була колонією, не згадуються зовсім. Пам’ятник, що майже є ровесником Геродота, спонукав по-новому перечитати його “Історії”. Виявилося, що, довірившись редакторам та коментаторам твору, ми протягом тисячоліть не знали, що «батько історії» переважно описав історію Північного Причорномор’я та Криму, а не Греції. І що не тільки його ІV книга це історії нашої землі, а й події, викладені в І-ІІ книгах стосуються наших Праотців...
Автор доводить автентичність Велесової Книги, розтлумачує виписану в ній релігійну систему слав’ян та їхніх Богів, про яких ми мали примітивні знання. А на одному трипільському глечику прочитує ім'я Бога Хора (Хорса) і доказує, що наші пращури знали письмові знаки ще в ІV тис. до н. е…