У жителя одного з сіл Вільшанського району украли бичка. Пенсіонер прив’язав його вранці для випасу за своїм городом на околиці села. Коли ж пішов в обідню пору напувати — бичка не було, пропав разом з металевим ланцюгом.
Чоловік викликав міліцію. А потім з сином пішов на пошуки Мартина. І невдовзі знайшов бичка у лісосмузі за кілька кілометрів від села. Мартин був прив’язаний до дерева.
Пенсіонер відв’язав бичка і повів його додому. По дорозі зустрів міліцейський автомобіль, у якому у село на пошуки Мартина приїхала слідчо-оперативна група на чолі з начальником райвідділу міліції Петром Конюшним.
Коли районний начальник дізнався, де прив’язав бичка злодій, вирішив, що той обов’язково прийде за Мартином уночі, тож якщо він залишить у лісосмузі засідку, то затримає зловмисника «на гарячому».
Пенсіонер змушений був відвести бичка назад у лісосмугу і прив’язати його до того ж дерева, біля якого і знайшов Мартина. А два міліціонери, яких залишив начальник райвідділу, сховалися у полі кукурудзи метрів за десять від бичка.
Під вечір до міліціонерів прийшов пенсіонер:
— Ви, мабуть, хлопці, зголодніли! А я тут вам вечерю приніс! — сказав селянин, дістаючи з целофанового пакета півлітрову пляшку самогону, буханець хліба, шматок сала та цибулину.
І пенсіонер пішов додому, залишивши міліціонерів у кукурудзі, пообіцявши прийти до них уранці.
Повернувся чоловік до лісосмуги на світанку. До якого дерева був прив’язаний Мартин, вказував лише його корж на землі. Хтось уночі відв’язав бичка і повів його у міжряддя кукурудзяного поля.
Пенсіонер до міліціонерів — а ті сплять п’яні, ледве розбудив їх:
— Мартина украли через вас! Або платіть мені гроші за бичка, або я їду у Кіровоград до начальника обласного управління міліції! — став лякати сонних правоохоронців чоловік.
Треба сказати, що за тиждень до цієї крадіжки у Вільшанку приїжджав новий начальник обласної міліції. Генерал зустрічався з громадськістю району і про цю зустріч надрукувала звіт районна газета «Зорі над Синюхою». На цій зустрічі генерал заявив — якщо у когось є нарікання на роботу місцевої міліції, то нехай звертається до нього і він вирішить усі питання.
Пенсіонер зрозумів, що інакше він не бачитиме грошей за бичка, якщо не поїде у Кіровоград. І сів на перший автобус до обласного центру.
Начальник УМВС в області прийняв гостя, вислухав його і запитав:
— А скільки ви хочете за свого бичка?
— За Мартина? 2500 гривень! — відповів селянин.
Генерал мовчки дістав з гаманця гроші, відрахував потрібну суму і віддав її пенсіонеру. А потім вибачився перед ним за своїх недобросовісних підлеглих.
А коли селянин пішов, генерал попросив чергового з’єднати його з начальником Вільшанського райвідділу міліції:
— Я тільки що віддав Семену Бобкову з Йосипівки 2500 гривень за бичка, якого ви проспали у лісосмузі. Завтра хочу бачити тебе з грішми і рапортом на звільнення.