Зізнаюсь, інформацію місцевих ЗМІ щодо обстеження дитячих садочків, шкіл та училищ області на наявність радіоактивного газу радону, сприйняв позитивно. Окрема подяка з цього приводу керівниці Кіровоградського обласного центру попередження та контролю хвороб Надії Оперчук. І ось чому. Мабуть, не помилюсь, якщо скажу, що я серед перших, хто активно підняв тему радону в місцевій пресі. Зокрема, 15 вересня 1995 року в газеті «Ведомости» – тодішньому додатку до «України-Центр», пізніше була ще низка таких публікацій. Хоча, перша моя публікація про цей радіоактивний газ, побачила світ ще у березні 1991 року у багатотиражці «Будівельник». Тобто, ще тоді було привернуто увагу населення до небезпечності радону. Проте, про хоч якісь захисні заходи не йшлося. Ніхто навіть не запропонував виміряти рівень радіації. Хоча були спроби надати Кіровограду особливого статусу.
Слід зазначити, що не дивлячись на насиченість радоном нашого краю, що триває тисячі років, його мешканці досі навіть не підозрювали про це. Але, як виявилося, даремно. Як відомо, радон – це радіоактивний газ, який виділяється під час безперервного розпаду, саме на стадії радію. Його підступність у тому, що він невидимий, нечутний і без запаху, його не так просто виявити. Проте, радон та його супутні продукти дуже небезпечні для людини. Альфа-частинки приблизно у 20 разів небезпечніші за інші види радіаційного випромінювання. Хоча, як джерело зовнішнього опромінення, радон не становить загрози: альфа-частинки затримує приміром, тканина одягу і навіть аркуш паперу. Небезпека полягає в проникненні радону всередину організму разом з повітрям, яке вдихається, що часто призводить до раку органів дихання, легень. Окрім того, разом з водою він опиняєтеся в шлунку людини і також може призвести до раку внутрішніх органів.
Небезпека іонізації органів людини у тому, що наслідки її можуть проявитися через багато років. Під впливом альфа-випромінювання злоякісні новоутворення верхніх дихальних шляхів та легень з'являються навіть при незначних поглинених дозах. Внаслідок зростаючого променевого навантаження в деяких випадках легені людини стають об'єктом депонування радіоактивних з'єднань, що вдихаються. Адже всмоктування відбувається дуже швидко, чому сприяє велика поверхня альвеол легень (до 100 м2 у дорослої людини) та широко розвинена мережа капілярів, через які здійснюється обмін газів.
Із супутніх продуктів розпаду радону слід виділити основний довго живучий (період напіврозпаду понад 138 діб) нуклід, що дає найбільшу дозу – полоній-210. Разом з іншими нуклідами він переміщується у скелет та нирки, накопичуючи основну дозу.
Між тим, не можна не згадати, що у 2012 році, з ініціативи тодішнього першого заступника голови облради О. Шаталова була прийнята програма «Стоп радон». Тоді у закладах освіти та охорони здоров’я дев’яти районів області та у м. Кіровоград було проведено масштабне дослідження – встановлено майже дві тисячі приладів вимірювання радону. Заходи відбувались під керівництвом науковців інституту ім. Мірзоєва за кошти спонсорів. Якщо коротко, картина виявилась жахливою. Тоді було вжито низку заходів для зниження рівня насиченості повітря приміщень цим небезпечним газом. Однак, на жаль, радоном насичуються не тільки повітря, а й вода. З моєї ініціативи, за депутатським запитим того ж О. Шаталова було взято на аналіз воду популярного у Кіровограді «цілющого» джерела, що у балці поблизу вул. Полтавська. Обстеження спеціалістами тоді ще обласної санстанції виявили, окрім іншого, перевищення насиченості радоном цієї «цілющої» водички більш як у два рази.
Минуло багато років і проблема радону якось відійшла на другий план. Але ж він нікуди не подівся, як і раніше виходить із надр землі на поверхню, насичуючи, в першу чергу, підвальні приміщення та перші поверхи будинків. Тут важливо зауважити, що під час дії воєнного стану значна частина закладів освіти вже обладнала та продовжує обладнувати підвальні приміщення під навчальні класи. Окрім того, багато захисних споруд та підвальних приміщень використовується для укриття дітей, що іноді триває багато годин. Само собою зрозуміло, що це потребує обов’язкового обстеження таких приміщень на наявність радону. Тобто, роботи у спеціалістів пані Н. Оперчук доволі багато, а часу, не дуже.
Наостанок хочу нагадати основні антирадонові заходи безпеки, тим більше, що вони дуже прості:
регулярне звичайне провітрення житла;
удосконалення системи провітрювання приміщень;
встановлення примусової вентиляції підвальних та цокольних приміщень.
Щодо цього інертного газу у воді, то особливу загрозу несе вода свердловин, колодязів та численних джерел, тобто, підземні води. Радон видаляється при кип’ятінні або шляхом аерації (буркотіння). Його затримує вугільний фільтр, але при цьому сам стає джерелом гамма-променів. Корисно також тижневе відстоювання води, адже період напіврозпаду радону – 3,8 діб.