Коли ж найкращий час розмірковувати про народження Українського Сонця, як не напередодні Різдва? Особливо важливим це видається в час повномасштабної війни, коли активність та проявленість зла є максимальними. Саме свято Різдва є одним із найдревніших та найбільш шанованих людиною.
Предки сучасних людей, зокрема і прадавні українці — носії арійської цивілізації, а згодом — засновники Трипільської цивілізації, — вірили в божественність космічних природних сил. Тому старалися жити у гармонії з навколишнім світом, а для цього необхідно було вивчати природні цикли. Саме в цьому контексті та у прив’язці до Різдва цікавим буде той факт, що наш прадавній календар старший від християнського на 5 508 років!!!
Тобто за ним зараз приходить 7534 рік за слов’янським літочисленням, яке власне було не менш точним, ніж сучасні, адже рахувало все за сонячними циклами!
Євреї, до прикладу, зберігають свій національний календар і ведуть своє літочислення та пишаються тим. Але їхній календар молодший від нашого більш ніж на 1 700 років! Як на мене, то такою спадщиною українці мали б пишатись та ретельно оберігати її!
Сонце після літнього сонцестояння ставало менш гарячим, дні — коротшими і холоднішими, припинялося активне рослинне зростання тощо. Наближення зими і зимового сонцестояння символізувало смерть. Це була смерть Старого Сонця, яке живить все на планеті. Смерть сонячної активності наступає 22 грудня, коли Сонце входить у фазу найнижчої точки на небосхилі.
Далі три дні в древніх людей вважались темними — час боротьби між темрявою і світлом. У цей момент Сонце припиняє свій зримий рух на південь на 3 дні, а після 25 грудня піднімається на 1 градус північніше. В космогонічному плані — це було воскресіння нового життя після трьох днів смерті, спасіння після зими, народження нового життя.
Народження нового Сонця, яке наші предки називали «Божич Коляда». Народжувала його богиня Лада, замість старого Сонця, яке з’їдав змій Корочун.
Щоб захистити нове Сонце — жерці разом із людьми проганяли злого змія, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити про народження нового Сонця, носячи із собою Зірку–Алатир, аналог якої досі носять під час Вертепу. Власне звідси, до речі, походять і «колядки» — обрядові пісні, які співали у зв’язку із народженням нового Сонця.
Ставлення до Сонця, до Живого Вогню, до Природи, як одухотвореної сутності, лежить в українцях на рівні архетиповості та генетичної пам’яті. Віднайти себе — це зараз нам дуже потрібно. Не просто на вході до Дельфійського оракула Аполлона було написано: «ПІЗНАЙ СЕБЕ». Аполлон, до речі, також «сонцесяйний».
До речі, в ключі всього вищенаписаного — при розумінні тих основ стає зрозумілим, чому святкування Різдва повинно відбуватись саме 25-го грудня, а не 7-го січня. А розкол на ці дві дати є штучним та з’явився в XVI столітті внаслідок політично-бюрократичної боротьби між Папою Римським та Патріархом Константинопольським.
Культ Місяця з метафізичної точки зору є вторинним, адже Місяць не є джерелом Світла, а лише відбиває сонячні промені. Цікавим є також і те, що носії цих культів постійно воювали між собою. Із найпоширеніших релігій до Культу Місяця належить Іслам та Іудаїзм.
Народження Нового Сонця – це переломний момент в календарному циклі, від якого залежить усе живе на Землі. «Старе» Сонце йшло на спад, боротьба темряви і світла, народження «нового» Сонця. З точки зору ментальної та духовної саме таким є процес будь-якого перетворення, трансформації, перевтілення. Те, що вмирає — повинно остаточно «впасти», щоб дати дорогу новому. Триєдиність у ведичній традиції — закон «творення-збереження-руйнування», а потім — знову творення.
Якщо прикласти це все до українців та й в цілому — до всього людства, то ми знаходимось в стані коли «старе» вже майже «відмерло», але нове — ще не з’явилось. В Україні «старе» відмирає, проте «нове» лише народжується! Такий собі аналог триденної боротьби темряви і світла з 22 до 25 грудня, але в цивілізаційному масштабі.
Як тут не згадати українського письменника Миколу Руденка та його роздуми про те, що людство на порозі третього тисячоліття буде складати свій іспит на виживання. І те, як воно його здасть, залежить насамперед від того, як його здасть Україна.
Майже 800 років тому відбулась подія, що розпочала повне падіння роздробленої на той час вже України-Русі. В 1223 році об’єднані війська руських князів та половців були розбитими монголо-татарською ордою. Русь як один із найпотужніших геополітичних, культурних та цивілізаційних центрів того часу перестала існувати. Але звернімося до поразки від орди на річці Калка. Сама річка знаходиться на території Донецької області. І через 800 років українці там знову ж воюють з ордою. Як тут не повірити в певну циклічність історії?
Джохар Дудаєв, видатний благородний воїн та лідер чеченського народу, в 1995 році сказав: «Україна ще воюватиме з росією. І росія помре тоді, коли зійде Українське Сонце». Це дуже чітко поєднується з фразою Миколи Руденка. Додайте до цього ще ворогів-ординців, частина яких наступає все з тієї ж річки Калка — на Донбасі, а інша частина орди — «єврейської національності» — наступає на Українську Землю силами транснаціонального капіталу.
Ще додайте сюди «ординських» запроданців різних мастей і національностей, що засіли на київських пагорбах — у владних кабінетах.
Ось отримаємо «завдання» 1-го рівня на екзамені. Чому 1-го рівня? Бо є ще другий – той, який «складає» вся людська цивілізація, яку споживацько-лихварський спосіб мислення та паразитичного існування веде до загибелі. Складно? А хто ж сказав, що має бути легко? Проте «триденний» період боротьби темряви і світла обов'язково закінчиться.Навіть маленький промінь Світла розсіює зовсім безпроглядний морок. Світла в українців дуже багато, проте і темрява також ще дуже сильна.
Інколи може здатися, що світанок ніколи не настане, проте це лише плід хибного страху людської свідомості. І подібно до Різдва — повинно зійти «нове Українське Сонце». Я в це вірю. Вірю, бо знаю. І знаю, бо вірю. Але для цього нам всім треба добряче попрацювати: і над собою («пізнай себе»), і згуртовано – над Україною.
На внутрішньому і зовнішньому фронтах війни українців за своє збереження, самобутність та побудову справжньої української Держави.
Всім добра і сонячного світла!