Сьогодні завітав до центрального відділення Укрпошти – надійшла у продаж нова поштова марка. Завжди радісна подія). Якщо чесно – сподівався що мініатюра «Рускій корабль…» спровокувала суттєве пожвавлення філателістичного середовища в Україні загалом і опосередковано на Кропивниччині. Думав собі – ну, нехай не сотні стоятимуть в черзі, але ж з десяток буде точно. Де там, нє… Жодного охочого, щоб взяти і долучити до першої марки воєнного періоду другу, аби почала утворюватися вже певна колекція, не виявилося біля віконця, де господарювала сьогодні гостинна Оленка.
А даремно, бо пошта присвятила черговий випуск просто неймовірному українському художнику Олексі Новаківському. Уявіть – наш український імпресіоніст, якому цьогоріч світова мистецька спільнота відзначає 150 років від народження.
З’явившись на світ у невеличкому подільському селі Слободо-Ободівка, життєва доля, дякувати Андрею Шептицькому, завела його в епіцентр культурного життя заходу України, Галичини зокрема. Перші полотна Новаківського, з якими я познайомився через дуже дивовижну історію, належали до циклу «Пробудження».
По завершенню свого навчання у Кракові, художник поселився в його околицях, у селі Могила. Оптимістична назва… Через постійний брак грошей винаймав не ціле помешкання, а кімнатку у вдови з донькою.
Але це був побут, а у своїй творчості на початку 1910 років він загорівся створенням алегоричного образу України, що пробуджується. Напевне, у нього складався в голові відповідний сюжет її пробудження від вікового гнітючого сну для боротьби за свою незалежність. Напевне, його осяяло, що по формі це буде молода дівчина, чи навіть дівчинка. І напевне, Олекса шукав натхнення для своїх картин там, де і мешкав.
Доньці удовиці, у якої він проживав, на той час тринадцятий минало. Вона таки впала йому в око. І ще – Новаківському дуже хотілося, щоб на полотні алегорія прокидалася оголеною. Але ви можете собі уявити католицьку родину Польщі того часу. Олекса і сам розумів, що то абсурд. Ясна річ, мати не дозволила писати так свою доню навіть імпресіоністу. Тож довелося малювати в сорочці. Але щось тримало художника в Могилі, він вперто не їде із села, а створює шедевр за шедевром, шукаючи прихильності місцевого люду, ну, і ясна річ, мами Анни-Марії.
Зрештою, жінка перестала бути категоричною і таки дозволила митцю писати доню, як він хоче, але за умови – коли модель трохи підросте, то Новаківський бере її за дружину. Сучасники кажуть, що художник не вагався ані миті. А мистецтвознавці кажуть, що цикл “Пробудження” є одним з найкращих у творчому доробку українця… Анна-Марія – алегорія України, прокидається зі сну і потягується. Позаду неї – символічне тло: ікони, вівтар чи розп’яття – символ відродження через смерть.
Новаківський таки дотримав слова: за кілька років, коли юній польці виповнилося 16, а йому було рівно вдвічі більше, вони пошлюбилися. Відтоді Анна-Марія стала улюбленою моделлю художника і народила чоловікові двох синів – Ярослава та Ждана.
Та щастя не було довгим – у 1925-му дружина раптово померла. Олекса тяжко переживав втрату коханої. По її смерті жодну іншу він не зміг більше полюбити: пережив дружину на 10 років і відійшов у засвіти у Львові.
В останні дні біля Новаківського сидів його друг Іван Голубовський. За його словами, перед смертю Новаківському приснився сон: “Була у мене вночі… дружина. То вже кінець, Іване! Нині вночі впізнав я свій заблуд. Я вже не утримаю рукою пензля… Я до неї кричу: не хочу вмирати. А вона на це: це ж не смерть. Немає смерти! Ніщо не вмирає…”.
Немає смерти. Ніщо не вмирає! І наша України переможе і житиме!
Хто буде у Львові – завітайте обов’язково до Національного музею імені Шептицького і до Худо́жньо-меморіа́льний музе́й Оле́кси Новакі́вського, який є його філією. Дізнаєтеся багато цікавого про життя і творчість унікального українського художника.
А усіх, хто зміг придбати марку «Рускій корабль…», наполегливо запрошую до центрального відділення пошти у Кропивницькому. Філателія – то неймовірний світ. Створюйте власну колекцію Перемоги, бо кожна поштова мініатюра сьогодні – це про історію боротьби України за свою Свободу.
Сергій Якунін
РС. Тираж нової марки, до речі, майже в десять разів менший – 130 тисяч всього.