Двічі закопували живцем, двічі виводили на розстріл, 16 діб не годували: історія офіцера, який пройшов усі підвали ДНР. Це не сценарій до фільму жахів. Це реальність Василя Савіна – офіцера ЗСУ, якого свої ж зрадили, росіяни засудили до 35 років, а він вижив, щоб сьогодні командувати нашими бійцями на фронті.
Василь родом із Макіївки. У минулому – голова виконкому та депутат Донецької облради. Але коли на Донбас прийшли російські "тітушки" з Ростовської області, він не вагався і став на бік України.
У 2014 році, коли Макіївка опинилася в окупації, Савін повернувся туди з таємною місією: створювати український батальйон, будувати агентурну мережу, готувати повстання. Але серед своїх знайшовся зрадник. Василя здали.
27 лютого 2015 року його особисто заарештував польовий командир ДНР Сергій Завдовєєв.
Псевдосуд дав Савіну 23 роки суворого режиму, а потім накинули ще 12 – за створення братерства політв'язнів "Нескорені Донбасу". А їхня прокуратура вимагала довічного. Навіть суддю, який дав менший строк, звільнили. А далі почалося справжнє пекло.
Ось що витримала ця людина: 7 діб у повній темряві в оглядовій ямі; 16 днів без їжі; двічі виводили на розстріл; двічі закопували живцем – одного разу в труні, в кайданках. Його водили по таємних в'язницях ДНР: підвал донецького телецентру (там на другому поверсі «журналісти» писали пропаганду про "щасливе життя", а внизу у підвалі знущалися з людей), "звіринець" у гаражному кооперативі, двоповерхова будівля в ленінському районі, де людей убивали без суду.
На очах Василя розстріляли двох українців – хлопця-військового та дівчину-снайпера. Кати робили це буденно, ніби нічого особливого не сталося.
Але навіть там Савін чинив опір. У День Незалежності та День Конституції він разом із товаришами співав Гімн України та "Ленту за лентою" під час прогулянок. За це його чотири рази кидали в карцер. За три місяці до обміну його перевели в макіївську колонію. Після п'яти років підвалів дев'ятий барак здався йому раєм.
29 грудня 2019 року Савін повернувся додому. Він міг би зупинитися. Але навесні 2022-го знову пішов воювати – у 56-ту окрему Маріупольську бригаду.
За два роки отримав чотири поранення. Але продовжує командувати бійцями на одному з найскладніших напрямків.
Нещодавно він отримав рідкісний нагрудний знак "За Незламність" – його вручають тим, хто витримав полон, тортури й повернувся в стрій.
А тепер Василь дає свідчення в суді проти своїх катів. Він – потерпілий у справі бойовиків, які тримали його в підвалах. Коли його звільняли з полону, він сказав окупантам: "Прийде час – і вам не буде прощення". І він дотримав слова.