Вчора до мене зателефонували мешканці села Терешок, що на Шполянщині і попросили відслужити біля храму молебень за Україну та українських воїнів. Їхня церква – в РПЦвУ. В це село наїжджає служити московський священик Роман зі Сміли. Відомий сепаратист та як він сам себе називає – "малорос".
На службу зголосилися поїхати ще отець Дмитро зі Шполи та отець Петро із Матусова. Коли ми приїхали туди на 10 годину ранку, нас чекала певна оказія – без будь-якого оголошення в селі на службу приїхав отець Роман, взявши із собою мешканців інших сіл на підтримку, бо місцеві до нього на службу не ходять вже доволі давно.
Ми привіталися з людьми та стали чекати на завершення служби, яка розпочалася о 08:00 ранку. Чекали аж до 12:00, але так і не дочекалися, місцеві попросили заходити до храму та починати молебень там, адже на службі були лише люди, яких привезли з інших сіл.
Увійшовши, прихожани Терешок одразу почали висловлювати своє обурення ставленням о. Романа до селян у попередній час. Ми звернули увагу, що на жертовнику ще стояли заготовлені дари, тому всі люди зголосилися дочекатися доки споживуться дари та закінчиться служба.
По завершенні почалися суперечки, чий храм і хто на нього має права. Отець Роман заявив, що "у кого документи, того і церква", не зважаючи на те, що в храмі були присутні люди, які власноруч будували його і нині бажали перейти до ПЦУ. Тобто, громада їм не потрібна, їм не потрібні люди – лише приміщення і статистика.
Мене здивувала груба поведінка отця Романа. Коли до нього підійшла старша жінка і сказала, мовляв, отче, це ж храм громади, не махайте папірцями, відповідь від "отця" була чітка – закрий рота.
Всього описувати не буду, що там говорилося і робилося, але о. Роман з представниками поліції поїхав до Шполи "поглянути на документи про право власності на храм" – і повернулися нізчим, документів не було ніяких. Відповідно – громада вирішила замінити замки і попрощатися з русськими священиками, яких приїхали вже аж четверо (підтягнулися в процесі).
Після цього почалося найцікавіше – московські отці взялися виносити з храму все, що лежало так і не так. Більшість із тих речей було куплено за кошт громади, але то їх не турбувало, отець Роман пакетами виносив церковне начиння. А диякон примудрився сховати величезний напрестольний хрест під підрясник і виніс його так. Коли я запитав селян чи будуть вони це все в них забирати, вони відповіли: "Хай вже забирають, аби тільки якнайшвидше їх здихатися і більше не бачити".
Замінили замки, наклали печать на двері і нібито мало б бути все, але... Не встигли ми з отцями доїхати до мого храму і заварити чаю, щоб зігрітися, як мені телефонує староста із Сигнаївки і каже, що вона спіймала біля храму московського священика (одного із тих, який прибув в Терешки), коли він тихцем у клунках виносив із храму начиння: євхаристійні набори, Євангеліє в окладі та інше.
Прибула поліція, склали протоколи. Буквально за кілька хвилин зібралась величезна кількість селян, що прийшли захищати свій храм від грабунку. Такий ниций вчинок московських запроданців змусив людей терміново прийняти єдине в правильне рішення в час російсько-української війни: ПРИЄДНАТИСЯ ДО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ТА ВІДІЙТИ ВІД МОСКОВСЬКОЇ. До речі, тут же в Сигнаївці стояли все ті ж привозні люди, що і в Терешках.
І на додачу. На минулому тижні до ПЦУ виявила бажання приєднатися ще одна парафія на Шполянщині – Надточаївка, де теж правив службу отець Роман зі Сміли. І коли громада увійшла до храму, замінивши замки, що вона побачила? В храмі не лишилося ні чаші, ні дискоса – майже нічого, що куплялося за гроші людей. Отець Роман та московські священики і тут постаралися. Їхніми зусиллями пограбовано три парафії.
Отож, люди, бережіть свої храми, за вас це ніхто не зробить. Російські священики почули, що пахне смаленим і вивозять із храмів все, що можна вивезти.
Роман Саломатін, священик ПЦУ
А тим часом Храм Святителя Миколая Чудотворця села Бірки нарешті перейшов до Кропивницької Єпархії Православної Церкви України. Так вирішила громада. До ПЦУ перейшла і одна з громад селища Капітанівка сусіднього Новомиргородського району.