Фельдшер у селі – це, мабудь, чи не головна людина. А щастя мати хорошого спеціаліста випадає далеко не всім. Селу Ганнинське Крупської сільради Кіровоградського району дуже пощастило, коли після закінчення медичного училища, у 1999 році, фельдшером став Дмитро Панченко.
І почалась важка праця, без перепочинку. День чи ніч, мороз чи дощ – на допомогу хворим поспішав Діма. Легко знаходив спільну мову з маленькими пацієнтами, умів бути дуже терплячим і чуйним з людьми похилого віку. Рідко помилявся в діагнозах, швидко реагував на ситуацію і приймав рішення, умів дати практичні поради і призначити лікування.
Працював важко, але не скаржився, бо з дитинства звик добиватись всього в житті сам. Згодом одружився, народилися двоє діток. Було багато планів на майбутнє, але не судилося.
Почалася війна. Як страшно писати ці слова. В березні 2014 року село лишилось без лікаря, бо медики були дуже потрібні на фронті. Дмитро Панченко був призначений на посаду санітарного інструктора розвідгрупи спеціального призначення нашого 3 ОПСпП.
І почалися інші будні, а медик знову був головною людиною, тільки вже в бойових умовах. Час летів між важкими обстрілами та коротким спочинком. Криваве літо 2014 року ще довго буде спливати нашими сльозами.
Серпень… Жорстокі бої не вщухали ні на годину. Для військових санінструкторів завжди була робота: рятувати, рятувати, рятувати. Не зважаючи ні на що, кожну хвилину ризикуючи власним життям – рятувати того, хто став більше, ніж братом.
Іловайськ. Великий героїзм і страшні зради, час усе поставить на свої місця. 29 серпня 2014 року Панченко Дмитро виконував бойове завдання у складі розвідгрупи в районі Іловайська Донецької області. Під час виходу з Іловайського котла в с.Червоноліське група вступила у бій з російськими загарбниками, чисельність яких значно перевищувала сили українських військових. В ході бою Дмитро загинув, але підтвердження цьому прийшло місяці потому.
19 грудня 2014 року ДНК-експертиза зруйнувала всі сподівання. Потім був повторний аналіз, але дива не сталося.
З болем пригадую події річної давнини, коли 6 квітня Кіровоградщина прощалася з Героєм. В цей день Дмитру Панченко мало виповнитись 36 років, але йому назавжди 35.
Знайдіть час, відвідайте Алею Слави на Рівненському кладовищі, принесіть квіти медику-Герою, вшануйте пам’ять.
Герої не вмирають!