Прости мене синку, не зберегли тебе. Навчали тебе поважати та любити людей, мати побільше друзів, не проходити повз чужоу біду і жити за принципом "хто ж як не я". Ти ніколи не жалівся, завжди знаходив сам вихід з важких ситуацій, які підкидало тобі життя. Після тяжкого поранення несумісним з життям, лікарі замінили пів черепа на пластину і ти продовжував служити, навчати молодих бійців.
А ще синку, не в моїх силах здійснити твій задум: ти хотів на дідовій садибі зробити для своїх спецпризначенців якийсь реабілітаційний центр, щоб на березі річки відпочили від війни і половили рибку і вечори проводили біля ватри з наметами. Ти нам зоборонив продати садибу, бо мав на неї свої плани. Ми не продали і дев’ята сесія восьмого скликання Марянівської сільської ради 29 червня 2021 р. прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою. Отож, надано було мені дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по вул. Успішна 171, загальною полощею 0,28 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,3 га для садівництва. Коли я тобі про це повідомила, бачила твої щасливі очі. Ти часто сідав на велосипед їздив до своїх друзів, на садибу, щось там планува, і запевняв, що вже здоров'я краще і щось там будеш розбудовувати, ремонтувати.
Землевпорядник В.Топало пояснила, що під час війни не оформляється кадастровий номер, я неодноразово зверталась до неї, щоб вона поїхала та офіційно встановила межі, але вона постійно посилалась на зайнятість. Ми обіцяли волонтерам, що на тій земельній ділянці будемо робити невеличкий реабілітаційний центр на природі, адже це дуже близько біля обласного центру.
І одного разу, неочікувано для нас, ти попросив відвезти тебе на твою улюблену дідівську садибу. Коли ми під'їхали ти вийшов з машини і завмер. Ні садочка з величезними горіхами, ні дерев, ніяких ознак, що там колись була будівля – нічого не було, на городі щось сходило. Ти подивися на мене зі сльозами на очах і запитав: "Ма, а що це?" Сів у машину і не сказав більше жодного слова. Я не знаю про що ти думав, для тебе це був великий шок. Дома ми боялись говорити на цю тему.
Ти ніколи не жалівся, що в тебе щось болить. Але я помітила, що ти перестав жартувати, почав втрачати інтерес до життя, а потім вже не міг ковтати. Ми почали бігати по лікарнях, нас ганяли від лікара до лікаря, від лікарні до лікарні, діагностували ангіну, а я їх просила-вмовляла, що в тебе не має пів черепа, що ти не їній пацієт, щоб нам дали направлення в обласну лікарню до спеціалістів. Коли направили, то було пізно. Помер від ішемічного інфаркту в ділянці стовбура головного мозку.
Мій доземний материнський уклін лікарям лікарні імені Мечнікова та Андрію Григоровичу Сірку, які ризикнули і замінили пів черепа пластиною, подарували дев’ять років життя.
Велика Виска – його рідне село, садочок, школа, працював ветеринаром на фермерському господарстві, призвали в армію і там він залишився служити, закінчив педінститут. Почалась війна і їх спецпризначенців першими вивезли на Схід 2 березня 2014 р. Десантник, розвідник, кулеметник, ветеринар, дуже любив своє село і великовищан, всі вони були для нього рідні і близькі, дуже мав велике коло друзів, не зрадив, не втік, не заховався. З 2014р вся родина наша на війні і поки ми воюємо, потім боремось за життя та здоров'я сина, ми залишились без спадщини, хату доваляли, вивезли, садок випиляли, землю розрівняли і засіяли. Кінців знайти не можемо.
А тут в тилу далеко від війни, працює землевпорядником Валентина Іванівна Топало, яка або не знає своїх посадових обов'язків, або вирішує корупційні схеми для своїх і не має ніяких документів, кому яка ділянка належить в селі і одночасно надає документи двом різним людям. Одному пояснює, що треба оформити кадастровий номер, а мені – будете це робити після війни… Це повна некомпетентність землепорядника, земельної комісії, яка їй довіряє і байдужість ДЕПУТАТІВ, які одноголосно на різних сесіях голосували не знаючи за що, одну ділянку надади двом різним людям. Цікаво, скільки ще таких безглуздих рішень прийнято депутатами восьмого скликання? Нак жаль, жоден депутат не підняв питання про законність цих рішень. Я на сесії про це говорила, але крім образи не отримала нічого.
Не пішов би ти, синку, воювати, відмазася від армії, як педагог пішов би працювати в школу, як зараз багато чоловіків роблять, щоб отримати бронь, привів би дідову садибу в порядок і приїжав на дачу, ловив рибку і я б була щаслива.
Ти боронив землю від москалів, а тут свої москалі знайшлися.
Тетяна Бердник
P. S. Ти приснивсь Марійці і розповів, що в тебе дуже багато роботи, щодня поступають хлопці, з якими слід проводити інструктаж і треба їх навчати. Я дуже хочу, щоб тобі там було менше роботи, я роблю все, що можу у своєму віці та ще й з двома палицями. Організовуємо пошиття нош, на яких своєчасно виносять поранених і це рятує їм життя. Всім, кому даємо ноші, бажаємо, щоб вони їм не пригодились. В'яжемо маскувальні сітки, якими маскують бліндажі, техніку. Вибачай синку, але це краплинка в морі в межах України.
Я безсила перед тими, хто живе в тилу і їм ЗОВСІМ БАЙДУЖЕ, що робиться на фронті, їм ЗОВСІМ БАЙДУЖЕ, що в тебе з кожним днем збільшується роботи, вони нас просто обходять, ігнорують: і ті, в кого рідні на війні, і ті, чиї рідні заховались, і ті, що пересиджують десь на печі, і ті, чиї рідні мають бронь…
Від редакції: Цю публікацію слід вважати офіційним зверненням до Національної поліції, яка має розслідувати – яким чином документи на одну і ту саму земельну ділянку було видано різним людям та відповідні наслідки.