Він переклав книгу, яку російська імперія боялася надрукувати. Це було не революційне звернення і не політичний маніфест. Це було Євангеліє українською мовою.
30 липня минуло 163 роки від появи Валуєвського циркуляра — таємного розпорядження 1863 року, спрямованого проти української мови. Одним із приводів для його появи стала праця Пилипа Морачевського.
Він народився 1806 року в селі Шестовиця на Чернігівщині. Був педагогом, поетом і філологом, викладав у Сумах, Луцьку та Кам’янці-Подільському, а згодом працював інспектором Ніжинського ліцею і міської гімназії. Учні згадували Морачевського як добру й людяну людину, яка ставилася до них із повагою. Його часто заставали в кабінеті за роботою: він писав, переглядав словники та порівнював різні тексти Біблії.
Спочатку Пилип Морачевський уклав словник української мови. Працюючи над ним, він переконався, що мова, яку імперська влада називала лише наріччям, має величезний запас слів і цілком придатна для перекладу найскладніших текстів. Тоді він узявся за головну справу свого життя — переклад Святого Письма. Морачевський звіряв церковнослов’янський текст із російським, латинським, німецьким, французьким і польським, намагаючись передати його живою та зрозумілою українською мовою.
На початку 1860-х років він завершив переклад чотирьох Євангелій. Академіки дали праці високу оцінку й зазначили, що вона може стати важливою подією для розвитку української літературної мови. Здавалося, залишалося лише отримати дозвіл на друк. Але для російської влади небезпечною була сама думка, що українці зможуть читати Святе Письмо рідною мовою. Після доносів про зацікавленість українським рухом справу передали міністру внутрішніх справ Петру Валуєву.
30 липня 1863 року він розіслав цензурним комітетам таємний циркуляр. Українською заборонили друкувати релігійні й навчальні видання, букварі, підручники, граматики та книжки для початкового читання. Саме в цьому документі з’явилася сумнозвісна фраза: «Ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може».
Імперія добре розуміла: мова, якою народ читає, навчається і молиться, перестає бути лише мовою домашньої розмови. Вона стає основою освіти, культури та усвідомлення себе окремим народом.
Через 13 років обмеження посилив Емський указ. Українське слово намагалися витіснити з книжок, шкіл, театрів і публічного життя. Морачевський не припинив працювати. Він переклав «Діяння апостолів», Апокаліпсис і Псалтир, а також написав українською курс «Священної історії» для народних шкіл. Та жодної зі своїх головних праць за життя надрукованою не побачив.
Пилип Морачевський помер 1879 року. Лише через 27 років після його смерті Євангеліє українською все ж дійшло до читачів і швидко розійшлося тисячами примірників.
Ця історія — не лише про одну заборонену книгу. Вона про право українців читати, навчатися і молитися рідною мовою — право, яке довелося відстоювати протягом багатьох поколінь.
Українська перемога