Наприкінці нинішньогог вересня – 105 років Левові Силенку. Це – Духовний Учитель, великий Гуманіст, видатний мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію, автор "Мага Віри".
Буремне й не зовсім відоме життя керівника РУН–віри Лева Силенка розпочалося 27 вересня 1921 року в селі Богоявленське (нині Олександрівка) Олександрійського району на Кіровоградщині. У 1938 році він вступив до Кременчуцького бібліотечного технікуму, де очолив культурний відділ студентського комітету, писав вірші до місцевої преси. У 1940-му працював робітником у москві, потім був призваний до армії.
Через два роки в Києві взявся за журналістику, писав до газети «Українське слово», був колегою Олега Ольжича й Олени Теліги. Коли редакцію за чиїмось доносом арештували й розстріляли в Бабиному Яру, гестапо забрало і Силенка, та невдовзі випустило. У 1947 році молодий чоловік свідчив про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні на процесі в Парижі. А 1949-го вступив до Гальденберзького університету.
Після війни Силенко поселився в Німеччині і, як свідчать емігранти–сучасники, проявив себе і в православній, і в греко–католицькій церквах. Від поета Яра Славутича та письменника Володимира Шаяна дізнався про стародавні вірування українців. На цьому полі пощастило найбільше: з’явилися гроші на купівлю величенької ділянки землі неподалік Нью–Йорка, видання книг, побудову храму, фінансування філій РУН–віри в містах США, Канади, Австралії, Великобританії, а згодом і в Україні. Рун віра (Рідна Українська Національна Віра) – це монотеїстична релігія, яку Лев Силенко в 1964 році в Америці відновив, реформувавши багатобожну віру предків у віру в Єдиного Бога на ім’я Дажбог.
З тих пір Силенка вважають пророком усі послідовники цієї релігії. Він – автор книги "Мага Віра" (“Велике Світло волі”), що у перекладі з санскриту означає "Могутнє натхнення". Ця книга є священною для усіх РУНВірівців. У ній, окрім різноманітних досліджень, філософських і релігійних постулатів, викладено також 17 заповідей і 7 Законів Правильного Життя. Уся історія України, викладена у книзі, досліджена самим Силенком без чужоземного впливу.
12 травня 2008 року Лев Силенко повернувся в Україну, але через несприятливі обставини у вересні цього ж року був змушений виїхати із рідної землі. В останні місяці життя Лев Силенко казав, що хоче, аби його тіло спалили в крематорії, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром і на тому місці побудували храм Дажбога. А іншу частину праху – щоб поховали у рідному селі. 25 листопада 2008 року Лев Силенко помер від запалення легенів в Канаді...
Будинок в рідному селі, де народився і прожив дитинство Лев Силенко, було перетворено на "Святиню Різдва Лева Силенка" – головний храм прихожан РУНВіри, а на стіні цього храму установили меморіальну дошку Леву Силенку.
За матеріалами ЗМІ