Цьогорічні «Вересневі самоцвіти» запланували на 120 відсотків, виконали на 105

Перегляди: 1180

Вже стало традицією під час Всеукраїнського фестивалю «Вересневі самоцвіти» відвідувати державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича), що є однією з найвизначніших історико-культурних пам'яток України. Як відомо, хутір «Надія» став творчою лабораторією Івана Тобілевича. Тут не раз бували корифеї українського театру Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті.

На жаль, через карантинні заходи щодо запобігання поширенню COVID-19, небагато земляків вирішили долучитися до цього свята. До того ж лив дощ і погода не сприяла подорожам. Проте свято відбулося.

У літньому театрі виступали творчі колективи та солісти Олександрійського коледжу культури і мистецтв. Нагороджували переможців обласного огляду-конкурсу аматорських колективів «Театральна весна Кіровоградщини». Відзначено кращих працівників сфери туризму з нагоди Всесвітнього дня туризму. Відзнакою Кіровоградської області «За заслуги» 2 ступеню з нагрудним знаком нагороджено працівника державного заповідника-музею Валентину Тобілевич.

А родзинкою дійства стала вистава Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка «На Західному фронті без змін». І хоча несприятлива погода не шкодувала артистів, вистава мала успіх. А її сюжет примусив глядачів замислитися над тим, що є найбільшою цінністю для людей.

Ростислав Держипільський, головний режисер Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка:

«Коли ми їдемо в Кропивницький і працюємо на сцені театру, що за своєю історією є унікальним, їдемо на хутір «Надія», де жили і творили славетні корифеї, це подорож додому, у Мекку, джерело натхнення для кожного українського театрала. Перш за все це дорога до святині. Й кожен раз це почуття не зникає, а тільки посилюється. Так було вперше, десять років тому, коли гастролювали у вашому місті. Два роки тому у рамках театрального фестивалю «Галичина і Наддніпрянщина 1918-2018». Тоді ми також були на хуторі «Надія», посадили ялинку, яку назвали «Гуцулка Ксеня» за назвою вистави, над якою на той час працювали. А через два місяці відбулася її прем'єра. Саме цей спектакль ми показували кропивницьким глядачам на цьогорічному фестивалі «Вересневі самоцвіти».

І сьогодні виступаємо на імпровізованій сцені у цьому святому місці з виставою Еріха Марії Ремарка «На Західному фронті без змін». І хоча події вистави відбуваються під час першої світової війни, вона є актуальною сьогодні для нас, українців.

Фестиваль добіг завершення. Як його головний режисер Сергій Компанієць оцінює результати дійства, що тривало майже тиждень у Кропивницькому?

Звичайно, було багато факторів (епідеміологічні та інші), які не дозволили нам провести всі заходи фестивалю так, як було задумано. Але ми настільки високо підняли планку якості та різноманітності їх проведення, що сьогодні можна стверджувати: фестиваль відбувся на досить високому рівні.

Хочу зазначити, що сьогодні в Україні не так багато театральних фестивалів, більшість їх було відмінено через коронавірус. Порівняно з іншими, фестиваль «Вересневі самоцвіти» мав дуже потужну програму. Крім цього, власне мистецтво представляли художники, письменники і поети під час «Книжкового книговиру», майстер-класи з різних ремесл, наприклад гончарства. Була цікава музична програма, що починалася з класичної та хорової музики й закінчувалася сучасними рок-композиціями. Тож, вважаю, що ми поставили планку 120 відсотків, а виконали на 105.

Ольга Кизименко

Надрукувати