Всесвітньо відома пісня на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» у дореволюційні роки була своєрідним духовним гімном українського народу. Разом із «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» Миколи Лисенка вона мала надзвичайну популярність. Її навіть розглядали як один із варіантів державного гімну за часів Української Народної Республіки.
У масовій свідомості ця музика вважається народною, хоча її написав Дмитро Якович Крижанівський. У Державному архіві Одеської області збереглися документи, які свідчать, що він народився 17 грудня 1856 року на Херсонщині y сім’ї священника. Проте де саме — поки що не встановлено.
Про Дмитра Крижанівського мало даних. Можливо тому автори публікацій про нього допускають неточності. Так кандидат історичних наук називає Крижанівського то Данилом, то Дмитром, наче поганий студент, який не знає правильної відповіді і вгадує. Цей же доцент також стверджує, що Крижанівський — єлисаветградець.
Але Дмитро Якович не народився у Єлисаветграді, і не жив у ньому тоді, коли писав свою геніальну музику.
Нам вдалося знайти кілька священників із прізвищем Крижанівський з Єлисаветградського повіту. Зокрема, у сільці Водяне (нині Мальовниче, поряд з селом Олексіївка у Кропивницькому районі), за даними 1782 року, священником був Яків Крижанівський. Але щоб набратися сміливості називати його родичем автора музики вищезгаданої пісні, треба бути кандидатом історичних наук, а не журналістом-краєзнавцем. Адже відомо, що прізвище Крижанівський досить поширене у нашій історії та культурі, і тому треба уважно підходити до вивчення тієї чи іншої особи, яка його носить.
Відомо, що Дмитро Крижанівський навчався в Єлисаветградському духовному училищі. Потім в Одеській духовній семінарії, яку закінчив у 1878 році. Далі було навчання у Новоросійському університеті (Одеса) на слов’янсько-російському відділенні історико-філологічного факультету.
Диплом отримав 31 травня 1882 року і за призначенням поїхав до Болградської чоловічої гімназії (Одещина) вчителем російської мови. Саме у Болградський період написав ряд музичних творів, у тому числі й знамениту мелодію на слова Тараса Шевченка.
Молодий викладач часто їздив до Одеси, підтримуючи стосунки з українською громадою та відвідуючи спектаклі на той час популярних українських театральних труп. Зіркою української сцени тоді був Марко Кропивницький. Під впливом виконання ним українських народних пісень, Дмитро Якович присвятив Марку Лукичу мелодію знаменитої пісні.
Музика сподобалася Кропивницькому, і той опублікував її в друкарні одеського музичного магазину Цаноті у 1886 році. Однак практично увесь тираж заарештувала поліція.
У 1890 році невиліковно хворого Дмитра Крижанівського переводять до Одеси на посаду помічника столоначальника, а потім призначають столоначальником в Одеський навчальний округ, де він скромно допрацював до своєї смерті 14 лютого 1894 року.
У 1898 році Марко Кропивницький удруге намагається видати пісні з нотами Дмитра Крижанівського. Але й цього разу видання одеського нотного магазину, де були пісні Дмитра Яковича «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Чи у полі, чи у борі…», конфіскувала поліція.
Тоді Марко Кропивницький вирішив оприлюднити пісню, гастролюючи в Одесі. Сталося це в орендованому на Бажакінській вулиці великому будинку м'ясника Василя Лазарєва. Під час постановки «Дай серцю волю, заведе в неволю» автор п’єси і виконавець головної ролі Марко Лукич уперше виконав знамениту пісню.
Будівля колишнього духовного училища по вулиці Вокзальній
Ось як це описує дослідник М. Артамонов: «У спектаклі за сценарієм у IV акті п’єси герой Іван Непокритий, якого з незмінним успіхом грав М. Кропивницький, говорив про своє рішення піти в солдати замість свого товариша. І, вставши з-за столу, простягнувши до глядача руки замість традиційної пісні «Гей, шпориш, шпориш…» заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий». Нова пісня до сліз зворушила глядачів. Вони всі встали…».
Як завжди на подібних виставах був присутній поліцейський наглядач. Коли заворожені піснею глядачі піднялися, це було розцінено як бунт, оскільки народ мав стояти тільки при співі «Боже, царя храни». На всі домагання поліцейського припинити протест, ніякої реакції не було. Лише викликаний наряд поліції розігнав присутніх.
За збурення людей співом Марка Кропивницького вислали разом із трупою з Одеси із забороною протягом року грати у місті. Проте, як відомо із його драматургічної діяльності, «пісня, народившись на підмостках в Одесі, вже поширилася серед народу».
Що стосується єлисаветградського сліду Дмитра Крижанівського, то будівля колишнього Духовного училища на розі вулиць Вокзальної та Київської, де він навчався, збереглася до цього часу. Та у якому році ця будівля споруджена — поки що не встановлено.
Духовні училища були нижчим духовно-навчальним повітовим закладом і призначалися «для початкової освіти і підготовки дітей до служіння православній церкві». Після них йшли на навчання до семінарії. Приймали дітей православних духовних осіб безкоштовно, a з інших брали гроші за навчання. Училища були чотирикласними, а програма схожою до програми чотирьох класів гімназії.
В «Історичному нарисі м. Єлисаветграда», який вийшов друком у 1897 році, зазначено: «Духовне училище нещодавно відсвяткувало 75-річчя свого існування. Воно було засновано настоятелем єлисаветградського Успенського собору протоієреєм Павловським. Знаходиться у власному кам’яному 2-х поверховому будинку, при ньому домова церква».
Тож можна припусити, що духовне училище в Єлисаветграді відкрили у 1820—1822 роках. Але де воно знаходилося на той час, і в якому році побудоване його приміщення — невідомо.
У радянські часи провулок Духовний, що був неподалік училища, перейменували на Тракторний. Духовне училище закрили. У 1922-му тут відкрили початкову школу. У 1935-му відбувся перший випуск 10-го класу СШ №22. Потім школа мала 21-й номер. Сьогодні — №14.
Це двоповерхова цегляна споруда на мурованому цегляному фундаменті з напівпідвалом. У 50-ті роки минулого століття була добудована (спортзал), нині у плані подібна до літери «Г». Архітектурне рішення — еклектика з елементами класицизму та так званого цегляного стилю. Використана різнорозмірна тесана та профільована глиняна цегла. Центральний фасад та фасад, який виходить на вулицю Київську, в радянські часи були облицьовані керамічною неглазурованою плиткою. У приміщенні колишньої домової церкви сьогодні шкільний актовий зал, над сценою якого церковний купол.
На фасаді школи немає ані таблички, що це пам’ятник архітектури та історії, ані вказівки на те, що тут навчався у Духовному училищі Дмитро Крижанівський, автор музики пісні на слова Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».