Українська поетеса рятувала єврейських дітей

Перегляди: 702

Напередодні Великодня у Кропивницькій міській раді відбулося чергове засідання міської топонімічної комісії. Вона погодила пропозицію Кропивницької єврейської громади про перейменування скверу «Ятрань» – території навколо монументу жертвам нацизму у Сквер Праведників народів світу. За інформацією головного редактора газети «України Центр» Юхима Мармера, який презентував на засіданні топонімічної комісії проєкт єврейської громади, Україна – четверта країна світу за кількістю праведників – людей, які врятували життя євреїв під час Другої світової війни. У Кіровоградській області медалі «Праведник народів світу» були удостоєні четверо громадян.

* * *

12 січня 1996 року черкаська газета „Місто” опублікувала замітку: „У грудні наша газета надрукувала слово прощання черкаських письменників з людиною складної долі Валентиною Ченцовою, літературна спадщина якої ще чекає на дослідження. Аж ось телефонний дзвінок: „Це Нью-Йорк. Єврейський фонд вдячности християнам-рятівникам. Бела Співак. Прагну висловити свої співчуття з приводу відходу у небуття ще однієї „Праведниці світу“, якою була Валентина Ченцова. Усе далі від нас війна з жахливою трагедією єврейського народу, усе менше стає людей, які в роки війни, ризикуючи життям не тільки своїм, а й членів своїх сімей, простягнули руку братньої допомоги приреченим на загибель, особливо дітям, бо порятувати їх був хоч якийсь шанс. Серед них були вчительки з Поділля Галина та Валентина Ченцови. Їх уже немає, але пам’ять про них житиме серед євреїв. Їхні імена увічнені в Єрусалимі”.

В газеті лист „Слово прощання” був вміщений 8 грудня 1995 року: „У Черкасах після тривалої хвороби пішла з життя обдарована українська письменниця Валентина Ченцова. На початку 1930-их років її літературний дебют схвально зустріла творча громадськість України. Подільській вчительці пророчили плідне майбутнє у красному письменстві, Але не сталося, як гадалося. За вірш про Україну молода жінка потрапила на 10 років за дроти сибірського табору. Повернулася виснаженою, але повною творчих задумів. Її тепло прийняли у черкаському літературному об’єднанні, надали можливість друкуватися в періодиці, режисер Кость Капатський поставив одну з її п’єс. Та у брежнєвсько-сусловські роки знову прийшли обмеження на творчість. Лише наприкінці життя Валентина Ченцова дочекалася єдиної книги – це драма „Утоплена” за мотивами Т. Шевченка, видана стараннями освітян‚ ряду публікацій у періодиці. У Варшаві готується до друку її цикл „Вірші з-за дроту”, написаний у Сибіру польською мовою і недавно відзначений у літературному конкурсі для поляків в Україні. В Ізраїлі Валентині Ченцовій присвоєно звання „Праведник світу” за врятування єврейських дівчат в роки німецької окупації. Валентина Ченцова залишила чималий доробок, який ще чекає на дослідника. Її життя – приклад незламности у роки найчорнішого терору, спрямованого проти усіх обдарованих людей. Пам’ять про гарну людину житиме в наших серцях!

Микола Негода, Василь Захарченко, Володимир Поліщук‚ Людмила Тараненко, Сергій Носань, Майя Фролова, Кость Світличний, Микола Шапошник“.

Валентина Ченцова – мати нашого колеги журналіста Левка Хмельковського, співредактора газети українців США «Свобода». У 1944 році за вірш про Україну та іншщими надуманими звинуваченнями її було заарештовано і заслано у Сибір. 10 років таборів і 5 років поразки в правах. Пані Валентина відбула строк повністю, віку доживала у Черкасах.

Сім років тому коштом фундації імені І. Багряного вийшла книга Лева Хмельковського «Моя нещасна мама…», де він розповів про її долю, рід, вмістив вірші, листи та драму «Утоплена».

Надрукувати